В біговому світі прізвище Легонькових відоме багатьом. Особливо в Тернополі. Про Діму Легонькова відомо, як про спонсора, натхненника та популяризатора бігу загалом і Тернопільського легкоатлетичного змагання «Озеряна» зокрема. А його сестра Наталя учасниця Олімпіади в Ріо, ще декілька років назад була грозою кенійок та ефіопок на світовому марафонському та напівмарафонському просторі. Зараз вона натхненно готується до подолання нових вершин. Детальніше про бігові, музичні та інші успіхи Наталі (змінила ім’я на Самуннаті) Легонькової розповість видання ternopolyanka.
Україна має таланти і талановитих людей, але на жаль про їх успіхи відомо мало і незначній кількості українців. Однією з таких людей, чиї результати, на наш погляд, недооцінені, є Самуннаті Легонькова.
Народилась в Казахстані в 1982 р. В 1994 р. познайомилась з вченням індійського гуру, спортсмена, письменника – Шрі Чінмоя і змінила ім’я на Самуннаті (у перекладі з санскриту означає зростання, піднесення, гідність та благополуччя). В 1998 р. переїхала з батьками в Україну, в місто Бережани, що на Тернопільщині, звідки була її матір. Навчалась в Бережанському інституті, де тренувалась в братів Дудів – Богдана та Володимира. На той час бігала короткі дистанції на 1500 та 3000 метрів. В 1998 р. пробігла в Одесі свій перший марафон за 6 год. не будучи до нього готовою.
На середину серпня 2022 р. Самуннаті перебувала в Киргизії, де тренувалась до нових змагань. Як вона розповіла «тут висота 1640 метрів над рівнем моря. Завдяки висоті та дешевизні послуг Киргизія приваблює спортсменів з усього світу».
На вашу думку, хто чи що, найбільше вплинуло на ваше життя (хтось із сім’ї, тренер чи може якийсь випадок з життя) так, що ви вирішили бігати?
“Взагалі я почала бігати в 12 років. Мама познайомила мене з Шрі Чінмоєм. А він був спортсменом, займався йогою, музикою. Коли мене, дитину, привела на його лекції, то мені дуже сподобалось, що він досягнув так багато в різних сферах. І я для себе вирішила, що теж зможу стати кращою в легкій атлетиці, в музиці, в усьому. І я там займалася бігом, танцями, карате, боксом, плаванням, грою на фортепіано. Шрі Чінмой говорив, що біг – це найкраще. І мене біг на той час дуже надихав, і я почала потрохи займатися, бігати”.
Зараз його приклад вас надихає, є мотиватором в сфері бігу? Чи щось інше мотивує бігати?
“Ні, саме він мотивує. Адже з часу мого знайомства з ним я багато навчалася, зокрема медитувати, а тому багато років саме він мене надихає позитивно мислити, читати молитви. Все, що він пише в книгах, я роблю і використовую в житті та спорті. Завдяки сильній вірі і молитві я сильна. І завдяки Всевишньому я відчуваю його допомогу”.
Чи є в біговому світі хтось, кого ви вважаєте своїм кумиром? Тобто людиною, на кого ви можете рівнятися і його успіхи ви б хотіли повторити?
“Спортивний кумир – це мабуть Кипчоге. Він надихає. Він розумна і духовна людина. Дуже не проста людина. Цікава. Особлива. Важливо бути духовно підкованим, щоб була база, підготовка”.
Про що думаєте, коли біжите?
“Під час тренувань концентруюсь на своїй швидкості та безпеці. Багато бігаю біля доріг, а отже треба бути обережною. Має бути сильна концентрація. Під час змагань за швидкістю, темпом, слідкую за годинником, а якщо відчуваю, що сил немає, стає просто капець як важко, особливо після 30 км, то починаю молитися. Бо інше не допомагає. Ні, годинник, ні час”.
Чи відбулися з вами чи вашими друзями якісь смішні випадки під час занять бігом?
“Складно згадати. А так, було смішне, коли люди біжать і хочуть в туалет і їм доводиться зупинятися, забігати в туалети, а якщо їх немає, то ставати прямо на вулиці. Часто це бачила в Польщі. Там багато хороших, але невеликих змагань. Якраз під час них люди не соромляться і випорожнюються прямо на узбіччях. Бачила, що роблять це чоловіки. Навіть, якщо шлунок болить, а не лише наповнений сечови́й міхур”.
Перший свій марафон ви пробігли за 6 год. А який з ваших марафонів та півмарафонів ви запам’ятали найбільше?
“Взагалі – це був мій перший марафонський офіційний старт. Власне цей марафон був любительським. Його організували просто бігуни для бігунів. Але саме цей марафон я запам’ятала найбільше, адже я бігла його, коли ще була зовсім мала (16 років). Не готова, а тому бігла дуже довго. Знайомі порадили спробувати. Вони не були професіоналами, а тому, не подумавши, мотивували мене спробувати. Це була помилка. Марафони так рано не бігають. Було дуже важко.
Після цього я більше почала бігати. Наступного разу пробігла за 5 год., далі за 3 год. На той час я вже почала серйозно тренуватися. Почала запитувати в професійних спортсменів, як тренуватись. Їздила в Карпати тренуватися. На той час ще не вміла правильно розраховувати сили. Починала з 4 хв. на 1 км, а далі втомлювалась, бо не знала, як правильно бігти марафон. Половинку пробігла швидко, а другу ні. Вставило мене так добре. Але загалом за 3.15 год. пробігла”.
В Бережанах вас тренували брати Дуди, а після цього хто вас тренував?
“Так, Дуди тренували ще коли в інституті навчалася. Там я бігала крос: 800 метрів, 1500 та 3000 м. А далі я хотіла бігати марафони, тому почала шукати тренерів. Знайшла Таню Кузіну з Києва. Її чоловік теж тренер. Вони досвідченні марафонці, переможці багатьох змагань. В них я тренувалася 6 років. Вони писала мені плани. Ми їздили в Кисловодськ з нею. Там бігали. Тоді я вже бігала марафони по 2.58., 2.48, 2.45, 2.40, 2.38, 2.34. Далі з кожним роком я покращувала результати”.
“Також в мене був інший тренер, прізвище Ліщук, після Тані. Він сам з Хмельницької області. Взагалі в області є два Ліщука – тренери з однаковими прізвищами. Я тренувалася в Ліщука Володимира Івановича з села Новоселиця. Я в нього гарно бігала. Дублінський марафон виграла за період роботи в нього. Це я в нього пробігла за 2.28. Я 5 років в нього тренувалася. Тренер він класний. Але я змушена була перестати з ним співпрацювати.
Я, до речі, теж зараз живу в Хмельницькій області. В Полонному”.
Який зараз ваш найкращий результат на марафоні?
“2 год. 28 хв. 58 сек.”
Зараз тренуєтесь самостійно чи хтось вас тренує?
“Зараз самостійно”.
А чи важливу роль в біговому процесі грає тренер?
“Так, безумовно. Його роль важлива. Він мотивує тебе, заставляє, дисциплінує, каже треба так робити, а не по іншому, плюс тренування пише, плани, дивиться твоє самопочуття. Самому себе не завжди можна добре зрозуміти. Необхідний погляд зі сторони. А отже тренер відіграє важливу роль. Найкраще тренуватися з тренером”.
Тобто, якщо ти хочеш досягнути результатів, то необхідно, щоб був тренер?
“Так, самостійно складно. Я багато років тренувалася з тренером, а тому й показувала високі результати. Без нього дуже складно”.
Чи тренуєте ви когось зараз?
“Ні, не треную. Працювала на звичайних роботах. Вигравала щось на змаганнях. Брат трохи допомагав. Але це виживання”.
А ваші зіркові марафони в Дубліні, Лос-Анджелесі чи можна їх назвати особливими?
“Самі змагання – нічого особливого, а от підготовка була важкою. Багато тренувань. Але після них я розуміла, що я готова і хвилюватися немає причин. Важкими були останні 10 км. А так, в принципі, легко все було”.
Зараз готуєтесь до змагань?
“Поки що чітко не визначилась. Весною буде багато змагань. Ближче до них і буду дивитися. Можна буде бігти марафони, напівмарафони, 10-ки”.
Можливо маєте намір приїхати до нас в Тернопіль на Озеряну?
“А, на Озеряні класно. Я була на цьому змаганні в 2017 р. Зараз, на жаль, ні. Там мій брат з друзями збирав призовий фонд. Знаєте ж про це?”
Так, а ваш брат теж бігає?
“Так, він бігає, але він більше займається оздоровчим бігом, а я справжній фанат, бігаю марафони і так далі. Він же не витерпів. Це ж стільки терпіння треба мати тренуватися. Нічого не можна собі дозволити. Ранок, вечір – тренування. Йому було важко і він не пішов до марафону. Я йому розповідала і закликала спробувати, але він каже «ні». Багато качається, тягає штанги. Це все для здоров’я. Це його хобі. В нього господарство, робота, склад. Тобто він зайнята людина”.
Скажіть, а які найбільш типові бігові травми ви можете виокремити? Як можна було б їх уникнути?
“Вважаю, що основні травми з’являються, коли ти починаєш боротися з суперником, намагаєшся його перемогти, перебороти. Тоді з тебе виходить, так би мовити, агресія і починаються травми. А боротися треба з собою. Якщо бігати для себе, то травм не повинно бути. В мене були шпори протягом 2 років через важкі навантаження. Мій організм їх не переварював. А тому теж були травми і я лікувалась. Одну ногу лікувала ударно-хвильовою терапією, іншу гомеопатією, лазером. А далі почала слухати свій організм і по-іншому тренувалась. Важливе значення мали кросівки. Тоді були тонкі кросівки. Не варто таких використовувати”.
О, гарно, що ви про це згадали. Скажіть, а чи є у вас улюблені кросівки, або такі, в яких вам зручно?
“Подобається Nike. Раніше були тонкі кросівки, а зараз, після того, як Кипчоге почав їх рекламувати, то вони стали з’являтися з товстою підошвою. Вони кращі, мають кращу амортизацію. Я бігаю переважно в Nike, купила для кросів Hoka, непогані. Високі такі. Asics пробувала. Різне загалом взуття. Adidas маю теж. На марафон треба мати багато кросівок. Не менше 5 пар, і через 2 роки їх змінювати. Або ж дивитися і змінювати їх, якщо бачиш, що вони стерлись. Не можна бігати в стоптаних кросівках”.
Як ви відновлюєтесь після змагань?
“Сауна для мене найкраще. Гарячі джерела. Ванна. Я вдома приймаю ванни з сіллю. Хвойна ванна. Масаж ще. А, і звичайно сон. Я коли втомлююсь, то можу по пів дня спати. Після ранішнього тренування можу спати, а потім встаю і жвава, активна. А отже, можу знову бігати”.
А як ви харчуєтеся?
“Різноманітно. Багато фруктів та овочів. Помідори, огірки. Солодощі люблю, але їм рідко. В основному мед, варення. Фруктами наїдаюсь і інше мені не потрібно”.
Під час змагання, щось їсте чи лише вода?
“Води достатньо. Раніше я ввечері перед бігом наїдалась. А тепер часто беру ізотоніки з собою на тренування та змагання. Купую в магазинах. І мені цього достатньо”.
Чи використовуєте ви гелі, енергетичні батончики інші вітаміни для отримання енергії?
“Обов’язково, якщо біжу 30-40 км, то купую гелі солодкі і п’ю їх, щоб підтримати себе”.
Щоб ви змінили в своєму спортивному житті, якби могли зараз повернутися в дитинство? Можливо більше тренувались, переїхали в інше місто, знайшли іншого тренера.
“Можливо умови життя. Війна зараз. Туманне майбутнє в спорті. Фінансування немає. Я самостійно живу і хотілось би, щоб підтримували спортсменів. Наприклад Україна чи інша країна допомагала таким як я. Складно так”.
Які у вас хобі, крім бігу?
“Люблю плавати всюди, де є вода. Море, басейн. Де побачу річку, море, озера, то я плаваю. Люблю велосипед. Баскетбол, волейбол, теніс. Загалом люблю спорт. Цікавлюся багато чим.
А ще люблю музику. Я граю на піаніно. 5 років навчалася в музичній школі, а тому я маю вдома рояль. І коли приїжджаю в Німеччину чи Австрію на змагання, то завжди там граю. Люди часто дивляться і думають, що це музикант якийсь приїхав. Вони не можуть уявити, що це марафонка приїхала бігати 42 км. Тим більше, що я можу гарно грати, професійно. Іноземці навіть знімають мене на камеру”.
Дуже добре, що ви не лише бігаєте, а й добре граєте. Це свідчить, що ви багатогранна людина і розвивались в різних напрямках. Зокрема, в музиці досягли успіху, а отже там і там талановиті.
Де ви черпаєте інформацію про біг, тренування, кросівки, змагання? Чи читаєте книги про біг?
“Багато інформації знаходжу в Інстаграмі в американців, англійців, які зараз добре бігають. Їх дуже багато. Книги про біг – ні. В дитинстві багато читала, зараз ні. Читала додаткову інформацію, не книги, про Е. Кипчоге, К. Бекелле, їх життя, дитинство, тренування”.
Щоб ви хотіли порадити тим, хто лише зараз стоїть на початку своєї професійної бігової чи просто спортивної кар’єри? Що можете підказати? Що людям робити, щоб досягати схожих з вашими успіхів?
“Молодим атлетам слід дотримуватися дисципліни, мати терпіння, важливий дуже режим в спорті. Якщо цього дотримуватися, то обов’язково доб’єшся результатів в спорті”.
Зрозумів. Які б поради ви дали тим, хто просто хоче бігати для схуднення, гарного фото. З чого починати? Як не боятися? Як не кинути це заняття?
“Думаю необхідна мета, натхнення. Щось має тебе змушувати вставати і йти бігати. Це має подобатися. Так буде простіше. Якщо не буде цієї радості, то це буде складно і з часом набридне. А тому має бути мотивація. Ціль в житті і в тренуванні. Без цього ніяк. Треба не здаватися.
Якщо отримав травму, то треба боротися. Слід підлікуватися. Потерпіти. Зачекати скільки потрібно. Навіть нехай пройде місяць чи рік, але все ж після цього й далі продовжувати тренуватися. Головне не здаватися. Якщо йдеш у великий спорт, то повинен мати жорсткий характер. Розслабленому і ніжному там нічого робити. Розслабитися легко, а от взяти себе в руки складніше”.
Загалом в Самуннаті Легонькової достатня кількість перемог і рекордів, якими можна пишатися. Назвемо лише декілька з них, а також надіємось і віримо, що вона продовжить бігати і з часом цей перелік можна буде продовжити:
- 2012 – марафон в Тулузі (Франція) – 2.38.22 – 1 місце.
- 2013 – марафон Белфаст (Британія) – 2.36.50 – 1 місце.
- 2014 – марафон Лінц (Австрія) – 2.34.50 – 2 місце.
- 2015 – марафон Дублін (Ірландія) – 2.31.08 – 1 місце.
- 2015 – півмарафон Костян (Польща) – 1.15.51 – 1 місце, випередивши 3-х кенійок.
- 2016 – марафон у Лос-Анджелесі (США) – 2:30:39 – 1 місце.
- 2016 – Олімпіада Ріо 2016 (Бразилія) – 2.46.08 – 87 місце.
- 2017 – марафон Ганновер (Німеччина) – 2.33.20 – 2 місце.
- 2017 – марафон Дублін (Ірландія) – 2.28.58 – 1 місце.
- 2018 – European 10,000m Cup, London – 33.31.78 – 7 місце.
- 2018 – марафон Варшава (Польща) – 2.37.43 – 7 місце.
- 2019 – Ukrainian 10,000m Ch., Мелітополь (Україна) – 33.38.48 – 4 місце.
- 2021 – Роттердам (Нідерланди) – 2.30.28 – 2 місце.
Також на її рахунку перемоги в на марафонах у Бидгощі (Польща), Единбурзі (Шотландія). А ще перше місце на Озеряні в Тернополі в 2017 р. Тоді Наталя пробігла за фантастичні 31.03.04 хв.
Отже, наше життя може бути одночасно простим і складним, але саме нам вирішувати яким воно буде. Можна жити і лінуватися, а можна багато працювати над собою, “вкалувати”, “пахати”, як каже Самуннаті Легонькова, і добиватися успіхів. Важливу роль тут відіграє психологічний, духовний настрій, адже якщо не будеш розуміти, в чому твоя ціль, до чого ти йдеш, то з часом бажання добиватися успіху пропаде і ти опинишся на задвірках історії. А тому, якщо ви молодий атлет або ж людина, яка прагне досягнути успіхів в певній сфері, то тут немає нічого неможливого. Ставте ціль. Шукайте тренера. Тренуйтесь. Не опускайте руки. Мисліть позитивно.
