Буремні 90-ті, або як їх ще називають “лихие девяностые” в Україні характеризувалися перш за все кризою, дефіцитом товарів і величезною кількістю кримінальних осіб. Разом із тим, у цей час відбувається й зміна світогляду на ті чи інші речі, і, звісно, новим підходом до моди і вибором самого одягу. 90-ті роки характеризуються поєднанням непоєднуваного, стильовою плутаниною та надмірності. А що з цього було присутнє у образі тодішніх тернополянок? Далі на ternopolyanka.
Що було притаманне цьому періоду?
Стиль 90-тих вартий уваги кожної сучасної модниці, адже час від часу спостерігається тенденція повернення у моду тих чи інших речей, у яких колись ходили наші батьки. Попри те, що ситуація в країні була надто не стабільною, люди намагалися “виділятися”. На початку 90-х років Україна нарешті здобула Незалежність і почала рухатися у своєму напрямку, окремо від Російської Федерації. Це спричинило колосальну зміну усіх сфер життя, зокрема й моду. Для багатьох стиль тих часів є чудернацьким і повним несмаком, але погодьтеся, що присутній тут і якийсь свій особливий шарм.
Тернопільські і львівські панянки ще за часів радянщини намагалися виділятися, навіть попри те, що одяг для всіх був однаковим. Це ми можемо помітити при перегляді старих фотографій. Незважаючи на простоту тканини й фасону, все виглядало досить стильно і стримано. Почуття смаку завжди було присутнє у галицьких дівчаток. Настання 90-тих, навіювання західної “моди”, розвиток fashion-індустрії, став свіжим ковтком у поглядах на стиль тернопільських панянок.
Сприяло становленню стилю 90-х в Україні іноземна кіноіндустрія. По телевізорі частенько показували серіали та фільми з участю іноземних акторів. Звісно, вони справляли неабияке враження на тодішніх модниць. Бачачи ідеальну картинку, “нестандартний стиль” і розкішний одяг, жінки були ладні все віддати, аби виглядати так само привабливо і стильно. Тернополянки жадали бути схожими на своїх кумирів з кінострічок, тому найчастіше ідеї для образів черпали саме звідти. Вони не створювали щось своє, а лише наслідували те, що вже існувало.
На жаль, через нестабільну ситуацію в країні придбати будь-які речі в магазинах було проблематично. Та наші дівчата славилися своєю майстерністю. Їхні навички шиття й плетіння дуже допомагали вийти з “кризової” ситуації. Вони неодноразово перешивали під себе старий одяг, декорували його та добавляли у образ щось “нове”.
Після розпаду Радянського Союзу, тернопільські панянки почали відмовлятися від звичного всім одягу, який прийнято було носити ще за “совітів”. Його вважали непривабливим. Натомість, жінки хотіли наслідувати у своєму стилі європейських і американських зірок. Важливу роль у цьому відіграли фільми, серіали та кліпи.
Справжній БУМ розпочався тоді, коли в Україну почали завозити імпортний одяг. Та тут також виникали проблеми. Вся справа у тому, що придбати такі речі було дуже не просто. Можливості вибирати і перебирати також не було. Одяг продавався у малій кількості екземплярів з кількома розмірами. Та це не ставало на заваді і люди купували те, що було аби тільки виділятися.
Нестандартний стиль об’єднував. Після розпаду Радянського Союзу, почали з’являтися окремі групи людей або субкультури. Їх особливістю був нешаблонний вигляд і стиль. Що цікаво, ще за часів “совітів” їх заборонили, проте після здобуття Україною Незалежності, ці люди нарешті вийшли з “тіні”.
Які речі носили тернополяни у 90-тих?
У Тернополі, в 90-ті роки було проблематично придбати будь-які імпортні речі. Якщо ж їх все таки завозили, то потрібно було вистояти у черзі аби придбати той чи інший елемент одягу. Джинси вважалися взагалі розкішшю. Бум на них почався із завезенням до країни найдешевших джинсів. Тоді ж ця річ була чи не у кожного тернополянина. Популярна модель джинсів у 90-ті роки – “варьонки” або “мальвіни”. Їх виварювали у воді, від чого вони отримували мармурову структуру й світлий колір різноманітних відтінків.
Коли вони тільки з’явилися на ринку, в Україні їх ще не було. Вперше ці джинси побачили на фотографіях у модних журналах. Тоді це була омріяна річ кожного тернополянина, проте купити “варьонки” було не просто. В Україні їх мали одиниці, адже справжні, якісні джинси вартували дуже дорого. Тому люди додумалися виготовляти їм власними руками. Вони виварювали свої старі джинси у спеціальному розчині – “Білизні”.
Брендові джинси випускала фірма “Mawin”, від чого пішла назва “мальвіни”. Проте їх придбати собі могли дозволити далеко не всі. Якщо ж у когось бути такі джинси, то їх потрібно було обов’язково показати усім. Вони дуже легко впізнавалися по лейбу, який, до речі ніхто не намагався приховувати. Їх власник ставав об’єктом заздрощів багатьох.
Ще одна культова річ тих часів – в’язаний светр Team Boys. Ця річ була у гардеробі кожного тернопільського модника, а тривалий час взагалі – однією з найпопулярніших в Україні. Бум на нього почав затихати тоді, коли з’явилися схожі. Проте багато хто досі пам’ятає той ажіотаж, що викликала саме ця річ.
Поступово в українських магазинах почали з’являтися речі від бренду Adidas, Puma та Reebok. Модний спортивний костюм від німецької компанії міг дозволити собі купити далеко не кожен, тому для багатьох це залишилося лише мрією. Та вихід був-підробки, хто ж там перевіряв на оригінальність? Головне – зовнішній вигляд. Проте спортивні костюми у тернополян таки були. Їх носили не тільки чоловіки, але й жінки. У 90-тих роках костюмам притаманний вільний крій. Вражала палітра. Вона складалася з дуже яскравих кольорів: зеленого, фіолетового, синього тощо.
Шкіряні куртки або як ще їх називали “косухи” також були дуже популярними серед тернопільських модниць і модників у 90-ті роки. Їх завозили в країну з Туреччини. Та потрібно було бути дуже пильним, щоб не придбати собі куртку з замінником шкіри. Тому перед такою “важливою” покупкою товар проходив ретельну перевірку.
Яким був макіяж у 90-ті роки?
Макіяж 90-тих виділявся епатажністю та насиченими кольорами. У ті часи, такого поняття як салон краси не існувало. Була перукарня, на цьому все. Тому жінки робили власноруч собі макіяж і зачіску. Дефіцит був і серед косметичних продуктів. До Тернополя ввозили польську косметику, але зазвичай вона була не дуже хорошої якості.
Цьому періоду притаманний тренд на тоненькі брови. Такі ж були у тодішніх кінозірок. Тернополянки власноруч їх собі вищипували, залишали лише тоненьку смужечку. Колись це вважалося досить привабливим, зараз навпаки, йде тренд на широкі брови.
Яскравий макіяж у 90-тих був показником достатку. У магазинах продавали яскраві та насичені тіні зелених, синіх, фіолетових і сірих кольорів. Такі ж були і помади. Дорогу косметику дозволити собі могла не кожна тернополянка, тому найчастіше купували дешеву.
Макіяж завершував образ будь-якої тернопільської модниці. Його робили не тільки на якусь визначну подію, але й у кафе чи на роботу. Навіть вдома жінки фарбувалися. Це було щось новеньке, адже до цього ніхто такого не робив.
Модні зачіски, яким надавали перевагу тернопільські панянки
Значну увагу тернополянки вділяли своєму волоссю. У 90-х існувало кілька трендів пов’язані зі зачісками. Майже всі вони прийшли до нас із Заходу, а саме з фільмів чи кліпів. На зміну стилю жінок і чоловіків надихали тогочасні кіноактори й зірки шоу бізнесу.
Неабияким попитом у 90-ті користувалася процедура хімічної завивки. Та і зараз вона нікуди не зникла. Це один із маст-хевів тих, у кого від природи немає своїх кучерів.
Через дефіцит косметичних засобів, тернополянки були змушені вигадувати образи й експериментувати зі своїм волоссям. Тривалий час на піку популярності залишався перманентний блонд. Щоправда, не кожна жінка могла собі дозволити якісне фарбування. Дуже часто власні “експерименти” неабияк шкодили волоссю, перетворюючи його на “солому”. Проте навіть у такому випадку вважали, що жінка дбає про себе. А ще майже всі жінки робили “гривку”, яку також потрібно було вкладати.
Обожнювали тернополянки й зачіски з начосом. Щоб її зробити, існувала навіть особлива техніка начісування. Кожна така зачіска була затратною й по матеріалах. Використовували, зазвичай, лише лак для волосся. Згодом з’явився лак із блискітками. В Тернополі його було придбати дуже проблематично, адже спочатку цей товар привозили лише за-кордону. Та й звичайний лак також було важко дістати, тому тернополянки вдавалися до деяких хитрощів аби їх зачіска виглядала не гірше тих, що робили у новомодних перукарнях.
