Невідомо коли саме з’явилися перші відьми. проте згадка про них найяскравіше відбивається у працях ХVІІ-ХVІІІ століття. Цей період охоплює Середньовіччя або “темні віки”. У ті часи, за чаклунство засуджували до страти не тільки жінок, але й чоловіків. В Україні, зокрема на Тернопіллі, згідно давнім переказам, відьми також існували. Найбільше їх проживало на Кременеччині, у районі Лисих гір, Дівочих скель і Сабашихи. Проте, як саме людям вдавалося відрізнити відьму від звичайної жінки? Далі на ternopolyanka.
Уявлення людей про відьом
Відьми мали людську подобу. Такий висновок можна зробити переглянувши їхні зображення, що до сьогодні збереглися в Україні. Тим не менш, вони володіли магічними силами, які дуже лякали людей. Відьмами вважали тих, хто знався на травах, настоянках і вмів лікувати навіть найтяжчі недуги. Спроба використати свої знання на шкоду призводила до того, що таких жінок/чоловіків вважали породженням нечистого.
У багатьох образ відьми асоціюється з молодою і красивою дівчиною, проте це не завжди так. Найчастіше до чаклунок відносили жінок у літньому віці. Згідно офіційним даним, завжди потерпали знахарки та повитухи, адже вони володіли таємними знаннями від яких залежало й здоров’я і подальше життя людини. Зараз усім зрозуміло, що такі справи пов’язані з наукою, проте колись було притаманно вірити у все надприроднє.
На відьм тривалий час велися гоніння й переслідування. Дуже часто потерпали навіть ті, хто ніяким чином не був пов’язаний з магією. На Західній Україні, зокрема на Тернопільщині за часів Речі Посполитої таких судів і покарань вже було набагато менше. Найбільша кількість цих процесів припадає на кінець XVII століття.
З території українських земель, що перебували у складі воєводств Речі Посполитої за XVI-XVII століття надійшло 198 справи, які стосуються чар. З документів стає відомо, що найбільше переслідуваних відьом на Тернопіллі походять саме з Кременця.
Якими уявляли чаклунок на Кременеччині?
Відьма в українській демонології пов’язана з нечистим. На Кременеччині вірять, що це жінки, переважно старшого віку, які шкодили домашній худобі, найчастіше коровам. Варто зазначити, що таке уявлення про чаклунок було поширене на території всієї України. Магія на молоці – це особливість усіх українських відьом.
Кременчани вірили, що чаклунки завдавали великої шкоди домашньому господарстві. Своїм чарами вони робили так, що молоко дуже часто “всихало”, а худоба робилася неспокійною й починала хворіти. У цьому регіоні поширена думка про те, що коли відьма йшла до корови то обов’язково перетворювалася на кота або собаку. У такому вигляді вона відбирала молоко чи масло у господарів. Але яким чином їм вдавалося перевтілюватися у предмети й інші живі істоти?
На Кременеччині вірять, що такою силою їх наділяє прача. Досі існують оповідки, ніби-то якщо відьмі завдати шкоди, то у прачі висвердлюють діри. Образ відьми у кременчан пов’язувався насамперед з старою жінкою, хоча багато хто стверджував, що тут відьми інколи можуть літати голими на мітлах. Місцеві вважали, що відьми могли завдавати шкоду не тільки коровам, але й взагалі усій худобі, наприклад, коням чи собакам. Дуже часто від дій чаклунок страждали й самі люди. Вони починали слабувати, робитися кволими й немічними, виникало відчуття втрати сил і розуму. Попри це, найчастіше, на думку кременчан, відьми завдавали шкоди саме коровам.
Як захищалися від чарів?
Відьм боялися та уникали. Якщо ж якусь сусідку підозрювали у чаклунстві, то необхідно було захистити себе та свою сім’ю від пагубних чар. Так як вони найчастіще завдавали шкоду саме худобі, люди виконували певні дії та ритуали, в захист яких вони вірили. Це, наприклад, ставити у кутку хліва сокиру з лезом догори або ж закопували освяченне в церкві зілля на порозі. Одні вважають, що чаклунки бояться та уникають усього, що пов’язане з хрестом, інші ж навпаки, вважають, що вони не є уособленням зла, а тому сміливо заходять до церкви.
Особливою силою володіло зілля освячене на Маковея. Його теж використовували для захисту від “темних сил”. Насінням маку посипали неподалік брами, вішали маківку у хліві біля корови тощо.
Які чаклунки були поширені на Кременеччині?
Відьмами найчастіше ставали ті, хто народився у сім’ї, де хтось володів магічною силою. Тоді вона передавалася з покоління в покоління. Були й ті, хто цю силу отримував з книг або завдяки багаторічній практиці. У Кременці були зафіксовані вроджені та вчені чаклунки. Змалечку вроджених навчала мама або бабуся, яка володіла необхідними знаннями. Що цікаво, відомостей про те чи збиралися відьми у цьому регіоні не виявили. Проте не варто бути впевненим, що тут нічого не відбувалося. За переказами, на Кременеччині відьми збирали свої шабаші. Та вірити в це чи ні – вибір кожного.
Як відрізняли відьом?
Виявити відьму на Кременеччині було не важко. Існували чіткі особливості, які дозволяли людям дуже швидко віднайти чаклунку. Наприклад, це те, що в церкві чарівниця завжди намагалася потягнути священика за ризу.
Щодо зовнішніх особливостей, то їх не багато. Зовні дуже важко відрізнити відьму від людини без магічної сили. Кременчани вірили, що однією з ознак є її невеличкий хвіст. Проте його було важко побачити. Відьми намагалися приховувати своє існування в таємниці, а тому дуже часто поводилися як звичайні люди.
Судові справи над чаклунками
“Пік” розправи над відьмами в Україні припав на XVII-XVIII сторіччя. На теренах нашої держави за ті часи було виявлено близько 400 судових справ над чаклунками. Європейськими країнами ширилося гоніння й переслідування всіх тих, хто мав відношення до магії. Це не оминуло й Тернопілля. Українська історкиня, кандидат історичних наук і доцент кафедри історії національного університету Києво-Могилянська академія Катерина Диса тривалий час дослідувала історію відьомства в раньомодерній Україні. Усе те, що вдалося виявити, лягли в основу книги “Історія з відьмами. Суди про чари в українських воєводствах Речі Посполитої XVІІ-XVІІІ століття”. У цій книзі дослідниця розглянула й питання відьомства на Тернопіллі та те, що саме відбувалося у темні віки на теренах нашої держави.
Згідно інформації, що подана у книзі Катерини Диси, на Тернопіллі фігурувало місто Кременець. Тут віднайшли 17 судових справ, пов’язані з відьомством. У деяких з них винуватців було засуджено до пекельних тортур і страти. Страшно уявити, що саме відчували жінки у ті часи, адже не потрібно бути впевненими у тому, що всі, кого засудили, були так чи інакше пов’язані з магією. Дуже часто таким чином чоловіки і жінки мстилися своїм кривдникам.
Ділимося з вами лише одним випадком судової справи, який відбувся на Кременеччині. У XVIII столітті шляхтич Лукаш Малинський звинуватив у відьомстві свою селянку Марину. Його слова підтвердили ще 5 свідків, проте дівчина цього не визнала. Звісно, що справою зайнялися дуже серйозно. На допиті дівчина видала, що немає різниці, зізнається чи ні, адже її все рівно очікує покарання. Марину передали у руки ката, проте кожного разу, як її мордували, не зізнавалася в скоєному. Вона лише твердила, що нівчому не винна і її несправедливо звинуватили.
Згідно тогочасним правилам, якщо під час тортур не має зізнання, то таку людину потрібно відпустити. Проте не все так просто. Проти дівчини свідчило аж 5 свідків, тому дівчину все ж визнали винною і засудили до страти. На жаль, таких випадків на території всієї України зафіксовано чимало. Багато засуджених до страти і тортур були ні в чому невинними людьми, але довести це у Середньовіччі було не легко, інколи навіть неможливо.
