Українське національне вбрання Заліщанщини

Величний Дністер в’ється змійкою між Буковиною і Тернопіллям. У одному місці він вигинається аж на 360° утворюючи своєрідний меандр. Посеред цього меандру розкинулося мальовниче місто, перлина Тернопільської області- Заліщики. Це місто є адміністративним центром сучасного Заліщицького району. Заліщанщина розташована у південній частині області. Її площа на сьогодні складає 683,91 км². Цей район особливий не лише своїм природним розмаїттям, але й своєрідним говором та національним вбранням.

Український народний костюм увібрав у себе суспільні, моральні та етичні цінності нашого народу. Існує безліч варіантів українського вбрання. Це його специфічна риса. Вона слугує символом приналежності власника традиційного костюму до певного географічного простору. Саме за вбранням у минулому можна було довідатися про те, з якої місцини походить той чи інший українець, де його етнічне коріння. Відомо, що у кожному регіоні сформувався свій тип народного костюму. У Заліщицькому районі не виключення. Однак, що ж такого особливого у традиційному вбранні Заліщанщини та які риси йому притаманні? Про це довідайтеся у статті на ternopolyanka.info.

З чого виготовляли одяг на Заліщанщині?

На одяг Заліщанщини неабиякий вплив мали соціально- економічні умови минулого. Як нам відомо, регіон перебував у складі різних держав. А це позначилося не лише на його економічному чи соціальному становищі, але й внесло корективи у традиційне народне вбрання. 

Заліщицькі красуні. Джерело: фото Pinterest

Одяг на Заліщанщині виготовляли із домотканих матеріалів. Найчастіше вживали домоткане полотно із льону чи коноплі. Місцеві жителі як матеріали використовували також хутро, вовняні тканини або напіввовняні тощо. З них виготовляли не лише щоденне, але й святкове вбрання. Традиційний одяг Заліщанщини був чоловічим і жіночим. Також існував дитячий, проте якихось суттєвих відмінностей і особливостей він не мав. 

Сорочка – обов’язковий елемент жіночого народного вбрання  

Традиційне жіноче вбрання включало в себе обов’язковий елемент- сорочку. Сорочка була присутня у святковому й буденному строю. Цей найдавніший елемент українського одягу дуже шанували на Заліщанщині. До сьогодні вишиту сорочку високо цінують у цій місцевості. У ХІХ- початку ХХ століття поширення набули тунікоподібні сорочки із  уставками, про це пише у своїй науковій публікації “Художні особливості народного вбрання Заліщицького Подністров’я (кінець ХІХ-початок ХХ ст.)”  Оксана Сем’яник. Жінки часто використовували цей елемент одягу як верхній одяг. Сорочки оздоблювали вишивкою та характерними орнаментами. Вони зазвичай обрамляли рукав. Його також декорували смужками різної ширини. 

На полотні вишивали різноманітні рослинні елементи. Окрім рукавів, у сорочці декорували місце навколо пазухи. Кольори були різноманітними. Заліщицькі сорочки виділяються своєю барвистістю й різноманітністю. Віднайти ідентичні просто неможливо. Кожному селу та містечку Заліщицького району в минулому було притаманні своєрідні особливості в декоруванні.  Характерний орнамент Заліщанської сорочки – геометричний. На зміну йому у 20-х роках ХХ столітті прийшов рослинний. Найцікавішими з-поміж усіх були саме святкові варіанти сорочок. Щодо буденного, то їх також прикрашали, щоправда, злегка. Цей вид сорочок взагалі було не прийнято вишукано оздоблювати. Прикрашали розріз пазушки на подолі кінця рукавів і у тих місцях, де з’єднувалися деталі крою виробу. 

Через деякий час набуло поширення поєднання геометричного та рослинного орнаменту в жіночих сорочках. Усі вироби відшивали до підточки. У разі необхідності їх розпорювали і перешивали. Носили жінки й довгі спідниці. 

Різновид жіночого верхнього одягу Заліщанщини

Верхній одяг був різноманітним. Взимку жінки часто одягали лейбики, сердаки та кожухи. Їх практично не оздоблювали, однак винятком у цьому був лейбик. Цей елемент верхнього одягу не мав рукавів. Лейбики найчастіше виготовляли із сукна. Оздоблювали вишивкою, кишенями та різноманітними ґудзиками.

Джерело: фото Pinterest

Кожухи були традиційною частиною плечового одягу українців. Його зазвичай зшивали з овечої шкури. Їх вишивали шовковими та вовняними нитками. Цікаво те, що жіночий кожух взагалі не відрізнявся від чоловічого. На виготовлення одного доброго кожуха могло піти близько 6-7 овечих шкур. 

Джерело: фото Pinterest

Крій жіночого сердака був простим. Для цього брали усього 2 клаптика сукна, один розрізався на 2 частини. Шили із сукна. Оздоблювали вишивкою, гаптуванням тощо. 

Поясні елементи вбрання

Цікавим елементом у народному вбранні Заліщанщини був поясний жіночий одяг. Він включав у себе обгортку та запаску. Серед жінок молодшого віку вони були не настільки поширеними як серед жінок старшого,літнього віку. Запаски та обгортки виготовляли зі штучних тканин. Обгортка мала вигляд прямокутної тканини, яку обертали навколо талії жінки. Їх колорит завжди узгоджувався з тим, що був присутнім на сорочках. Основні кольори виробу- чорний і червоний у смужку. 

Джерело: фото Pinterest

Жіночі головні убори 

Головні убори не відрізнялися від тих, що носили у інший районах Тернопілля. Основним атрибутом була хустка. Її носили зазвичай взимку.

Традиційна чоловіча сорочка Заліщицького району

Чоловіче народне вбрання Заліщанщини є не менш цікавим за жіноче. Воно також має свої певні особливості. Як і в жіночому народному строю,в чоловічому важливе місце посідає сорочка. Її одягали поверх штанів. Сорочку підперезували крайкою або шкіряним поясом. Це ще один елемент національного чоловічого одягу Заліщицького району. 

1913 р. Заліщики. родина Королів. (архів УНМ – Українського Національного Музею в Чикаго). Джерело: фото Pinterest

Крайка – це досить вузький пояс, за допомогою якого утримували одяг. Її ширина складала від 3 до 15 см, а довжина сягала 3 метрів. Цей виріб здавна слугував обов’язковим елементом і водночас прикрасою одягу. Щодо сорочок, то вони теж мали свій різновид. Святкова і буденна сорочка різнилася за якістю та матеріалом. 

Джерело: фото Pinterest

Відомо, що буденна шилася із конопляного полотна, натомість святкова – з лляного. Як і в жіночому варіанті сорочок, у чоловічому також можна було розрізнити приналежність її власника до того чи іншого села й містечка. Сорочка мала характерне обрамлення. Її прикрашали вишивкою. Однак варто зазначити, що буденна сорочка зазвичай не була прикрашена. Поширення набув рослинний орнамент. 

Ще одним обов’язковим елементом вбрання були штани. Їх виготовляли із домотканих матеріалів. Взимку одягали штани із сукна, а влітку із домотканого полотна. Зимовий одяг повинен був бути теплим і зручним. 

Різновид чоловічого верхнього одягу 

Чоловіки на Заліщанщині носили кожухи, опанчі та сукняні сердаки. Поширеними були також хутряні безрукавки, які в цій місцині називали лейбиками. У жіночому традиційному вбранні вони також зустрічаються. 

Верхнє чоловіче вбрання варто розглянути більш детальніше.

 Опанча – це широкий, довгий безрукавний плащ, що виготовляли із цупкого сукна. В Україні це був старовинний український жіночий і чоловічий одяг халатоподібного типу. Характерним для цього вбрання була гола шия і грудина. Опанча підперезувалася поясом. 

Заліщики, Тернопільська область 1933 рік. Джерело: фото twitter.com

Ще одним поширеним елементом верхнього одягу  в чоловіків були сердаки. Що цікаво, сердак був поширеним лише у західних областях України. Йому притаманний простий крій. Лейбики не мали рукавів, тому їх ще дуже часто називали безрукавками. Їх шили із сукна домашнього виготовлення. Поли прикрашали металевими гудзиками і кишенями. Був популярним як повсякденний одяг. 

Традиційні головні убори

Чоловічі традиційні головні убори не були різноманітними. Влітку носили солом’яні капелюхи або брилі, а взимку – теплі шапки. Щодо взуття, то з цим виникали деякі проблеми. Не всі селяни могли дозволити собі придбати якісне взуття. Тому влітку більшість з них ходили босоніж. На холодну пору взували чоботи. 

Заліщики, Тернопільська область 1933 рік.  Джерело: фото twitter.com
.,.,.,.