Борщівська вишиванка: історія виникнення, символіка та особливість

Українська вишиванка з’явилася дуже давно. Цей національний символ має надзвичайно велике значення для нашої держави та її мешканців. Деталі та орнамент вишиванки різняться залежно від історичного регіону України. Кожна сорочка унікальна та особлива по-своєму. Найвідомішою вишиванкою в Україні та поза її межами є борщівська. Історію її виникнення, символіку та особливість розглянемо сьогодні у цій статті на ternopolyanka.info

Історія виникнення борщівської вишиванки 

Вишиванки є надзвичайно поширеними у межах Тернопільщини. Чільне місце посідає борщівська, що виникла у Борщівському районі. Цей шедевр ткацького мистецтва навіть визнали найкращим з-поміж усіх існуючих варіантів вишиванок в Україні. Дотепер вона є улюбленицею багатьох. Характерна особливість цієї вишиванки – чорний колір вишивки. Однак мало хто знає, що його обрали неспроста. З виникненням цієї  техніки та її застосуванням у борщівській вишиванці існує легенда. У ній відбився трагізм місцевих жителів у складні роки.

Борщівщина колись ще називали Глухим Поділлям. І ця назва виникла не просто так. У часи варварських набігів кочовиків і татарської орди, у цій місцині було пролято чимало крові. Через цей край проходило численне військо Османської імперії. Воно завдавало чималої кривди місцевому населенню. З цим, власне, і пов’язана легенда про виникнення борщівської вишиванки. 

Кожен прихід турків на ці землі приносив із собою біль та страждання. Під час одного такого набігу було знищено цілі поселення, вбито всіх чоловіків, а деяких жінок взято у ясир ( бранці). Згідно легенди, це відбулося ще у XVIII столітті. Втрату найближчих важко переживали жінки та дівчата Борщівщини. Вони заприсяглися, що носитимуть траур за загиблими упродовж кількох поколінь. Згідно одного джерела – 7 поколінь. Від часу жахливої події вони почали вбиратися у сорочки, які власними руками вишивали лише чорними нитками. 

Цю вишиванку використовували не лише у щоденному носінні, але й одягали на свята, зокрема на весілля. У чорній вишиванці жінки йшли й на вічний спочинок. Останнє сьоме покоління, що повинно було виконати обітницю, вишивали сорочки у 20-30-х роках ХХ століття. З часом борщівська вишиванка перестала бути елементом трауру. На полотні зображали квіти, листи та гілля. Майстрині намагалися ввести деякі не яскраві кольори у вишивку – фіолетовий, жовтий, зелений та інші. Саме ця легенда виникнення вишиванки є найбільш прийнятою. Однак є й інші. 

Ще одна легенда оповідає про те, що колись на Борщівщині лютувала страшна хвороба. Проте від неї потерпали лише жінки. Вони вирішили, що потрібно створити оберіг від недугу. Так і виникла борщівська вишиванка. Місцеві жителі вірили, що таким чином їм вдасться обдурити смерть. Та чи справді це так?

З чого колись виготовляли вишиванку?

Борщівська вишиванка вже не одне століття високо цінується в Україні та за її межами. Вона є унікальною. Віднайти дві однакові сорочки просто неможливо. Як саме створюють цю красу? Здавна для вишиванки використовували лише біле домоткане полотно. Його виготовляли з конопляних стебел. Полотно вирізнялося своєю фактурою і колірною гамою. Через деякий час жінки почали використовувати льон, поплін та інші фабричні тканини. Нитки також зазнавали змін. 

Джерело: фото teren.in.ua

Полотно дуже густо розшивали чорними вовняними нитками. Це класичний варіант борщівської сорочки. Інші кольори у виробі також були присутні. Їх застосовують лише для того, щоб виділити якісь деталі або темний візерунок. Основний, домінуючий колір – чорний. Здавна у вишивці використовували конопляні, лляні або вовняні нитки. Ними створювали чудові візерунки на тканині. Що цікаво, саме у Борщівському районі використовували вовняні нитки, які взагалі не линяли. Із ХХ століття асортимент дещо виріс. На ринку з’явилися фабричні матеріали, які поступово почали замінювати традиційні, доморобні. У борщівську вишивку прийшов бісер, стеклярус, лелітки тощо. 

Види борщівських вишиванок 

У Борщівському районі в минулому були поширені кілька типів сорочок. 

Крій борщівської сорочки відрізнявся від інших. Він передбачав спеціальні плечові вставки. Це має своє особливе значення. Вставки називали уставками. Їх пришивали попід каню. Така сорочка мала дещо глибокий пазушний розріз без застібки. Рукави внизу збирали під облямівку. Часто також їх закріплювали невеличкою вишитою смужкою. Такий тип борщівської сорочки одягали не лише у буденні, але й святкові дні. 

Існували також сорочки з плечовими вставками, що були пришиті по основі тканини. Такі уставки були неширокими, проте досить довгими. Рукави обов’язково призбирали знизу. Їх здебільш прикріплювали вишивкою. Сорочки цього типу використовували у святкові дні. Мабуть найпоширенішими є вишиванки без плечових швів із відкритим нагрудним розрізом і без застібки. Вони були тунікоподібними. Деякий час ці сорочки вважалися буденним елементом одягом. Він широко побутував на Борщівщині у ХІХ-початку ХХ століття. 

Джерело: фото etnoxata.com.ua

У середині ХХ століття з’явилися святкові варіанти цієї сорочки. Варто зазначити, що буденний варіант шився переважно з дешевшого матеріалу аніж святковий. Загалом борщівську вишиванку поділяють на 2 типи: святкову і буденну. Чим вони різняться? Насамперед якістю матеріалів, а також розміщенням орнаментів. Святкові борщівські вишиванки є більш оздобленими. 

Візерунки та техніки вишивання борщівської вишиванки

Візерунки обрамляють спину, плечі та груди уздовж рукавів. Буденні сорочки мають орнамент лише на комірцях і манжетах. У порівнянні зі святковою вишиванкою, вони є значно “біднішими” на оздоблення.

Джерело: фото info.library.te.ua

Щодо візерунків у борщівській вишиванці, то тут теж існує своя певна специфіка їх розміщення та зовнішнього вигляду. Цій вишиванці притаманна триярусна система розміщення узорів на рукавах. Вона має своє певне значення. Верхня частина рукава є найбільш зашитою. 

Джерело: фото realno.te.ua

Жінки того чи іншого села використовували певні символи і кольори. Таким чином можна було дізнатися про те, звідки походить дівчина. У Борщеві таким кольором слугував фіолетовий, а наприклад, у Гемаківцях – синій. На Борщівщині зазвичай вишивали весь рукав передньої і задньої частини. Вишивку здійснювали густими вовняними нитками. 

Найпоширенішими техніками у борщівській вишиванці були “мережки”, “хрестик”, “колодки” тощо. Вони не є особливими і характерними лише для цього виду вишиванок. Ці техніки широко знанні й у інших регіонах України. Борщівську сорочку зазвичай обрамляли орнаменти. Вони мали переважно геометричні мотиви. Щодо рослинних мотивів, які на сьогодні широко застосовують у борщівській вишивці, то вони почали набувати поширення із застосуванням кольорових ниток у вишивці та техніки “хрестик”. У ХХ столітті на полотні з’явилися яскраві рослині узори. Це можна простежити особливо на жіночих сорочках.

Чоловічі борщівські вишиванки

Борщівську вишиванку носили не лише жінки, але й чоловіки. Таку сорочку одягали на свята і в будні дні поверх штанів, що підперезували домотканною крайкою.  Поширеними були тунікоподібні сорочки. Оздоблювали полотно зазвичай рослинними орнаментами на пазусі та внизу рукавів. Чоловіча борщівська вишиванка увібрала в себе весь спектр мистецтва вишивки. 

Джерело: фото Pinterest 

Борщівська вишиванка у сучасні дні 

Упродовж століть борщівська вишиванка зазнавала змін. На сьогодні українські майстрині прикрашають сорочки не лише нитками, але й оздоблюють їх бісером та стеклярусом. Це надає їм урочистого вигляду. Одягають таке вбрання зазвичай на якісь визначні події.

.,.,.,.