Для усіх відомим фактом є те, що кожна нація має свій традиційний одяг. Для нас, українців, таким одягом є вишита сорочка, яку ще в народі називають “вишиванкою”. Поняття “українці” та “вишивка” є до сьогодні неподільним. Її історія сягає своїм корінням углиб століть. Однак, коли ж саме українці розпочали прикрашати свій одяг вишивкою і що це були за візерунки? Далі на ternopolyanka.
Особливість української вишивки
Згідно проведених досліджень і археологічних розкопок, прикрашати одяг вишивкою українці розпочали ще у дохристиянський період. Історія появи вишивки в нашій державі пов’язують із Трипільською культурою часів неоліту і раннього неоліту. Найбільшого розквіту вона набула між 5500 та 2750 роками до нашої ери. Розташовувалася між Дніпром і Карпатами на території сучасної України, Молдови та Румунії. Трипільці були майстерними гончарами. Їхній посуд вирізнявся орнаментами й хвилястими візерунками. За переконанням дослідників, це було притаманно й їхньому одягу, однак до наших часів жодне полотно не збереглося.
Так, як на території сучасних українських земель проживало чимало народів і народностей, то варто зазначити, що національна символіка формувалася під їх впливом. Вона увібрала в себе найкращі художні елементи різних культур, однак до сьогодні продовжує зберігати свою самобутність. Українська вишивка є відомою в усьому світі. Вона створювалася й продовжує створюватися руками справжніх майстринь. У різних регіонах нашої держави побутує різна варіація вишивок. Їм усім притаманний унікальний орнамент, кольорова палітра й значення символіки. Вона була не тільки елементом національної культури, але й виконувала містичну функцію. Вишивка відігравала роль оберегу власника. Кожному візерунку притаманне особливе сакральне значення.
Впродовж століть, під впливом різних чинників вишивка зазнавала змін, і на сьогодні перестала сприйматися як елемент фольклорного костюму. Зараз вона засвідчує нашу національну ідентичність, патріотизм і походження. Сучасна вишивка переживає неабиякий розквіт. В нашій країні останні кілька років поширення набула тенденція до популяризації українського та традиційного.
Традиційні орнаменти Тернопільщини
Основне призначення вишивки у минулому – оберігання людини від усього злого. Такою ж “силою” володіли й орнаменти. Їх розділяють на кілька видів: геометричні, рослинні та тваринні. Що цікаво, для кожного у сім’ї індивідуально підбирався певний візерунок із своїм значенням. Всі три групи набули поширення в межах області, і є співзвучними із загальноукраїнськими символами народної вишивки. Наші предки вірили й шанували стихії природи, поклонялися їм. А тому часто зображали ті елементи, що їх уособлюють.
Кожному регіону притаманні свої певні особливості в орнаменті. Вишивка Тернопільщини є досить цікавою для вивчення. У різних частинах області вона дещо відрізняється за своєю композицією, технікою виконання і колоритом.
Вишивці Кременецького, Лановецького та Шумського районів притаманний геометризований і рослинний орнамент. Вони відображали ту місцеву флору й фауну, яка побутує у місцевості; були уособленням молодості, краси й здоров’я. Основні кольори – червоний і чорний. А от у“придністровській” частині області широко застосовували лише геометричні форми. У Бучацькому районі додатково розбавляли вишивку жовтим і зеленим кольором. Основним елементом, що добавляли до вишивки, була восьмипелюсткова зірка.
У кожній місцевості вона дещо інша, з певними художніми особливостями. На Тернопільщині цей символ теж набув поширення. Тут її найчастіше зображували на чоловічих сорочках. Такий орнамент слугував оберегом, якщо чоловік, наприклад, відправлявся у далеку дорогу. Ще одним важливим елементом була фігура хреста. Його зображували по-різному: горизонтально, з колом, вертикально тощо. На вишивці він виконував функцію оберегу від темних сил. Ще одним улюбленим мотивом у місцевого населення було використання калини. Ягідні галузки найчастіше розташовували між двома птахами. Тернопільські візерунки є чіткими, контрастними й об’ємними.
У минулому на вишивках люди зображали те, що бачили довкола себе. На Тернопільщині вірили, що виконана з любов’ю вишивка на одязі оберігатиме її власника від хвороб і лиха. Орнамент наносили на регламентовані місця: комір, рукави, поділ тощо. Мешканці Тернопілля ритмічно чергували елементи орнаменту.
Разом із основними мотивами орнаменту, на Тернопіллі дуже часто вводили й другорядні. Ці символи не тільки доповнювали один одного, але й становили важливе сакральне значення. Поширеними в області були крапки, завитки, різноманітні лінії тощо.
Що символізував колір у вишивці?
Поряд із орнаментом, важливою складовою вишивки був і її колір. Він також мають сакральне значення. У Тернопільській області переважають насичені темні кольори. Серед усіх вишивок, найбільш відомою не тільки в Україні, але й у світі є Борщівська вишивка. Це зашиті повністю рукави чорного кольору. Чорний – символізує біль і страждання. Колись їх традиційно одягали на померлих. У нашому ж розумінні, чорний символізував трагічні сторінки в історії краю.
Червоний колір також дуже часто використовували у вишивці. Він символізує захист, сонце й пристрасть. У Бучацькому районі вишивку розбавляли барвистими кольорами – жовтим і зеленим. Жовтий символізує сонячну енергію, багатство і радість, а зелений – процес народження і росту. Використання більш яскравих кольорів у цьому регіоні набуло поширення лише з початку ХХ років. Однак попри те, в традиційній складовій Тернопільська вишивка і надалі залишається унікальною передусім через використання темних кольорів.
Техніка виконання вишивок
Особливою була й техніка виконання вишивок. У кінці ХІІ століття поширення набула техніка “вприкіп”. За нею, золоті нитки накладалися одна біля одної на полотно, після чого прикріплювалися дрібними стібками. До сьогодні популярною є техніка вишивання “хрестик”, “мережка”, “стебівка”, “козлик”, “прутик” тощо. Їх активно застосовують у Кременецькому, Лановецькому і Шумському районах. У Гусятинському ж, досить відомою є техніка вишивання “макове зерно”, у Борщівському – “стовпчик” та інші. Отже, як ми бачимо, кожному регіону притаманна своя унікальна техніка вишивка. За цим, до речі, можна і визначити, звідки походить вишивка, дізнатися, з якого села походить та чи інша дівчина.
Стебнівка є однією із найпростіших вишивальних швів. Її часто застосовують у декоруванні, рубцюванні і зшиванні. Красивим ажурним узором, що робиться на місці висмикнутих із тканини ниток є мережка. Вони можуть бути як головною частиною візерунка, так і відмежовуючою лінією. Орнаменти, що доповнюються мережками, вирізняються своєю витонченістю і тонкістю.
Вишивка хрестом є, мабуть, однією з найпопулярніших видів вишивання. Хрестиком вишивають зазвичай по канві – тканині рівномірного переплетіння, на якій дуже легко лічити нитки. Вишиваючи, майстриня рахує нитки у кожному напрямі для того, аби кожен шов був однакового розміру й з нахилом у такий ж бік.
Елементи орнаменту вишивали на різних речах, що у подальшому застосовували в побуті. Інші техніки вишивок є не менш цікавими. Деякі з них є досить складними й потребують неабияких умінь у вишиванні. Майстерність вишивки Тернопілля протягом століть зачаровує з першого погляду. Вона вважається однією з найбільш складних і красивих в Україні.
