Ні для кого не секрет, що порівнюючи радянську людину і тодішню європейську можна віднайти ряд відмінностей. І це стосується не тільки їх зовнішнього вигляду чи світобачення, але й психології загалом. У Радянському Союзі виховували громадян так, як того вимагали політичні переконання. Далі на ternopolyanka.
У 1939 році вся Західна Україна була окупована новою владою. Одразу ж розпочалися кардинальні переміни. Вони зачепили, перш за все, зміну світогляду й звичного життя людей. Однак, якщо так подумати, то якою ж була насправді радянська людина? І чи існував у Радянському Союзі якийсь ідеал?
Психологічний портрет радянської жінки
У часи Другої Світової війни всю Тернопільську область окупували війська Радянського Союзу. Відтоді і аж до 1991 року регіон перебував у складі однієї з найбільших тогочасних держав. За такий тривалий термін представникам влади вдалося здійснити ряд змін, перш за все – перевиховати людей і змінити їх світобачення.
З цим українці зустрічаються й до сьогодні у побутових питаннях. Сучасне покоління багато в чому відрізняється від своїх попередників, через що інколи можуть виникати сутички та конфлікти. Відмінність у поглядах на деякі питання пов’язані передусім з тим часом і умовами, у яких жили люди. Дуже яскраво це відбилося саме на представницях жіночої статті. У Радянському Союзі чи не найбільші зміни стосувалися саме їх.
Поєднання ролі ідеальної матері та трудівниці було в СРСР стандартом, а жінок, які не працюють та не мають дітей суспільство цькувало. Психологію радянської людини досліджувало чимало науковців. Цікаво розкриває психологічний портрет А. Апостолов. Він виділяє кілька рис простої радянської людини.
Джерело: фото Історична правда
Мабуть, однією із основних є аскетизм. Однак цей термін у цьому ж розумінні дещо відрізняється від традиційного. Аскетизму для А. Апостолова радянської жінки проявляється передусім у “служінні держави”. Тобто ціллю її життя, крім дітей є ще й благополуччя країни. Турбота ж про себе у такому випадку повинна була бути мінімальною. До цієї риси слід віднести ще й скромність. Вони тісно переплітаються з попереднім поняттям. Жінка у Радянському Союзі була скромна не тільки зовні, але й всередині. Будь-які непристойні думки чи бажання вважалися чимось неприпустимим.
Кожній радянській жінці твердили, що вона повинна поєднувати у собі роль материнства і трудівниці. Народити дітей було просто необхідністю. Це вважалося обов’язком або загальним правилом. У подальшому, така думка закріпилася й на психологічному рівні. Більшість тих, хто жив ще у Радянському Союзі до сьогодні її дотримуються. Однак більш сучасне покоління має інші погляди щодо цього.
Ще одна основна риса радянської жінки – жертовність. На першому місці завжди повинна були бути сім’я і робота, а тоді вже й все інше. Про це дівчаткам твердили ще змалечку, формували їх світобачення й готували до основної “ролі” в житті. Жертовність проявлялася в тому, що попри свою успішність у кар’єрі наприклад, жінка повинна була змушена покинути її у разі чого і стати домогосподаркою. Що цікаво, у ті часи дуже малий відсоток молодиць будували свою кар’єру, більшість були домогосподарками як не все життя, так значну його частину. Тому утвердився думка, що гроші повинні заробляти чоловіки, а жінки мають дбати про домашнє вогнище. Це заклалося в голові, і навіть зараз зустрічаються випадки такого виховання у сучасних сім’ях. Дуже швидко цей образ став ідеалом.
У Західних областях РСР колись навіть проводилися певні опитування щодо сімейного життя. Влада контролювала практично все, це ж стосується й особистісного простору. Партію добровільно допускали у сімейні відносини. На запитання “До кого ви йдете за порадою і допомогою у важку хвилину?” близько 22% чоловіків відповіли, що до партійного чи комсомольської організації. Дещо менша частка серед жінок – близько 14%. З цього можемо зробити висновки, що нічого потаємного й інтимного у радянської людини, а тим паче жінки – не було. Це неабияк залишило відбиток й на їх психологічній установці.
Дуже мало радянських жінок були справді схильними до особистісного аналізу й аналізу будь-якої ситуації в цілому. Справа у тому, що в СРСР люди вірили владі й інформації, що вона подає у газетах чи радіо. Це стосується не тільки жінок. Важко пояснити, як таке можливо, що люди не помічали відмінність від реальністю і тим, що їм намагаються насадити. На жаль, у багатьох досі залишилася звичка сліпо вірити всьому, що говорять по телебаченню. Однак про це згодом. Одне із головних завдань комунізму полягало в повному й остаточному звільненні жінки від ноші домашнього господарства. Та поряд з цим, виникли й інші проблеми.
Преса як інструмент пропаганди образу ідеальної жінки
Ми вже зачепили у статті питання того, що в Радянському Союзі люди швидше повірять в те, що їм говорять по радіо чи пишуть у газеті, аніж реальним фактам. Таке справді було характерно у ті часи. Однак вона не виконувала основну функцію – інформаційну, але й була сильною пропагандою ідей та поглядів влади. Жіноча преса формувала думку щодо становища та позиції жінки у суспільстві. А це неабияк позначилося на формуванні її психологічних і особистісних аспектів. Тогочасна преса творила в суспільстві образ тієї жінки, яка найяскравіше відображала ідеологію СРСР. Проте це не був основний засіб її “перевиховання”.
Насадження ідеального образу берегині домашнього вогнища відбувалося всюди: на зустрічах, роботі й навіть вулиці. З 1939 році “перевиховувати” жінок таким чином розпочали у Західних областях. А преса стала основним інструментом. Саме вона нав’язала суспільству те, що жінка повинна бути вправною майстринею, прекрасною куховаркою, ідеальною матір’ю та дружиною, і це далеко не весь список. Усі жінки намагалися його наслідувати. З 40 по 80 роки минулого століття у Західній Україні виходили ряд видань, що показували жінку в ідеалізованому вигляді. Це журнал “Робітниця”, “Радянська жінка” і “Селянка”.
Негативні моменти впливу радянської політики на жінок
Радянській владі вдалося повністю перевиховати та змінити світогляд жінки. Не можна сказати, що це мало багато позитивних наслідків. Представниці прекрасної статі намагалися наслідувати все те, про що їм твердили у державі. Дуже часто при цьому вони відкидали свої власні бажання й амбіції. Тоді не було прийнято дбати про себе і висловлювати своє “хочу”. А тому вони в більшості випадків почували себе нещасливими. Якщо так уявити, то скільки жінок насправді могли стати успішними і чогось досягти, якби не радянські установки?
Щоправда, не всіх жінок у Радянському Союзі вдавалося перевиховати. Були й такі, що наприклад, не хотіли дітей. У такому разі вони просто не сприймалися суспільством і піддавалися критиці, дуже часто саме з боку самих жінок. Це ж стосувалося й тих, хто не працював. Їх притягували до кримінальної відповідальності. Не працювати можна було лише тим, хто доглядає дітей або домогосподаркам. У Радянському Союзі повинні були працювати всі – і жінки, й чоловіки. Однак жінки, що мали дітей і не працювали дуже часто піддавалися критиці, перш за все, з боку держави.
Конфлікт поколінь
Радянський Союз не існує вже 31 рік, однак принципи і світобачення, що він заклав досі існують. І, що найстрашніше, у багатьох сім’ях їх надалі намагаються нав’язати. Це стосується передусім ролі жінки та її обов’язків у сім’ї. Мабуть кожна чула це від своєї бабусі або мами, що жінка повинна бути ідеальною дружиною і матір’ю, вміти готувати їсти і дбати про родинне вогнище. Так от, це насправді ще твердили у Радянському Союзі. І, як ми бачимо, їм таки вдалося частково змінити світобачення людей.
Через відмінність поглядів між поколіннями виникають суперечки. Сучасний світ трактує більш прогресивні погляди на життя, у яких жінка має право вибору. Однак залишається невідомим те, через скільки часу насправді зникне усталена модель радянської жінки і чи зникне взагалі.
