Поняття “ідеальної жінки” змінилося з приходом на українські землі СРСР. Такі зміни зумовлені перш за все ідеологією нової влади. У 20-30-х роках минулого століття вперше з’явився образ“радянської жінки”. Вони вбачали у представниць прекрасної статі будівника соціалізму, жінку-трудівницю, яка наділена такими ж правами як і чоловіки. На жаль те все, що розповідав тодішній уряд, було лише прикриттям. А жінка у радянській державі була лише однією із незначних деталей всієї тодішньої системи. За красивими лозунгами і словами приховувалося далеко не те, про що розповідали. Далі на ternopolyanka.info.
Як влада “насаджувала” образ радянської жінки українкам?
Нове бачення жінки дуже швидко розповсюджувалося територією усього Радянського Союзу. Воно неабияк вплинуло на подальший світогляд і зовнішній вигляд протилежної статі. Тим, хто жив ще у Радянському Союзі, після його розпаду дуже важко змінити свої погляди й світобачення щодо новітніх канонів краси. На їх думку він є дещо вульгарним і зовсім не природним. І це зовсім не дивно. Адже при СРСР існували свої чіткі критерії краси та те, як саме має виглядати ідеальна жінка.

Тривалий час такі усталені канони краси й поведінки протилежної статі були тим, на що потрібно було рівнятися. Та яким чином їх нав’язували українським жінкам? У ті часи радянська влада створила героїню, еталон краси СРСР, як ще слугувала методом пропаганди поглядів “совітів”. Це сукупність декількох портретів, що стосувався кількох сфер життя. Звісно, що українки хотіли відповідати “героїні”. Коли радянська влада у 1939 році прийшла у Тернопіль, то теж намагалася насадити образ “радянської жінки” місцевим мешканцям. Таке ж відбувалося й у інших регіонах Західної України.

Образ “радянської жінки” фактично побутував усюди. Це і в тодішній літературі, періодиці, кінематографії, й навіть на зборах. Найчастіше він зустрічався у журналах “Робітниця”, що виходив щомісячно аж до 1991 року. Його заснували ще у 1914 році, проте через деякий час був змушений припинити свою діяльність через поліцейські переслідування. Цей журнал відіграв неабияку роль у просвітництві жінок-робітниць. Протягом усього існування періодики, проводив чималу роботу у вихованні радянської жінки й залучення її у будування комунізму. Провідною була й тема моди, та те, як саме повинна одягатися жінка. Журнал “Робітниця” та “Радянська жінка” можна було й придбати на Тернопіллі.
Образ ідеальної радянської жінки
Образ радянської жінки поєднує у собі чимало рис і умінь. На думку тодішньої влади, вона повинна бути невтомною трудівницею. Це передусім пов’язано з політичною складовою держави й колективною працею, до якої намагалися залучати жінок. Це ж використовувалося й в агітаціях на Заході України, зокрема на новоприєднаних територіях після Другої Світової війни. Тодішня влада хотіла змінити світогляд людей на “правильний”. Щоправда, це їм вдавалося не дуже й легко.

Ще однією рисою, якою повинна була володіти кожна радянська жінка – вірність. Це передусім, державі й чоловікові. Щодо сімей, то на жаль, в СРСР вони не завжди були щасливими. У той час велася пропаганда рівності жінок з чоловіками, проте дуже часто зустрічалося насильство й неповага до протилежної статті.
Спорт повинен становити вагоме місце у житті кожної радянської жінки. Звісно, що спочатку такі заняття відбувалися у поєднанні з тогочасною ідеологією. Нова влада хотіла витіснити всі шкідливі звички з життів людей. Відбувається ідеалізація атлетичної фігури у жінок. Змінюється й світобачення, тепер жінка це не представниця “слабкої” статті.

Чільне місце у житті кожної радянської жінки повинне посідати материнство. Звісно, що за тодішньою системою, чим більше дітей народжуватиметься, тим краще. Для цього навіть видавалися спеціальні нагороди “медаль Материнства”, ордени “Мати-героїня”, “Материнська слава” тощо. Окрім цього, кожна жінка повинна бути хорошою домогосподинею й вміти смачно готувати.
Одяг, який прийнято було носити жінкам в СРСР
Усі критерії ідеального образу радянської жінки, насправді, дуже важко перелічити. На жаль, після розпаду СРСР у багатьох сім’ях він досі побутує. Це спостерігається передусім у встановлених стереотипах, що жінка повинна бути хорошою домогосподинею чи матір’ю. Через це, у нового і старого покоління можуть відбуватися сутички та непорозуміння.
Основним завданням радянської влади стало знищення “буржуазії” і “експлуататорів”. Це стало першим, чим вони займалися на новоприєднаних регіонах Західної України. Зовнішній вигляд тут також відіграв одну з провідних ролей. Потрібно було створити один народ, який би був рівним серед усіх верств населення.
Будь-які елементи, які б лише підкреслювали матеріальне становище, одягати було заборонено. Варто відзначити, що одяг тогочасних мешканок Заходу, а також Тернопільщини, був наближеним до європейського. Та тепер, з приходом нової влади, звичайні капелюшки, рукавички, прикраси з коштовного каміння тощо, могли стати приводом до арешту. Натомість, його мав би замінити звичайний, простий і функціональний одяг. Кольорова палітра не була яскравою, переважали чорний, білий і сірий колір. Щоправда, дещо ситуація змінилася вже у 50-х роках минулого століття. Одяг у післявоєнний час набув трансформації через складну економічну ситуацію в країні. Він характеризувався скромністю, а оздоблення на ньому було мінімальне.

У 1944 році у Москві відкрили будинок моделей, згодом у Києві та Львові. Індустрія моди розпочала розвиватися на території усього Радянського Союзу. Як внаслідок, змінився погляд на моду й на образ жінки в цілому. На Заході України найбільший будинок моделей діяв у Львові. Вони займалися виготовленням ескізів і контролем за виробництвом.
Панянки у Західних регіонах, особливо у Львові, навіть найбідніші, мали вишуканий смак, тому навіть у недорогому одязі виглядали бездоганно. Новий погляд на моду містився у журналі “Радянська жінка”. Серед українського пролетаріату ця періодика користувалася особливою популярністю. У 60-х роках особливо був популярним повсякденний одяг, що характеризувався практичністю. Але придбати їх було не так просто через дефіцит.

Логотип
Важливим також був догляд за собою. Косметичні засоби у Радянському Союзі з’явилися не зразу. Влада вважал що вони шкодитимуть шкірі. Незважаючи на застереження, жінки таки користувалися косметикою. Згодом ставлення до декоративної косметики дещо змінилося. У Радянському Союзі навіть почали з’являтися перші косметичні кабінети, а в журналах друкувалася інформація по догляду за обличчям, волоссям тощо. Таким чином, ще одним важливим критерієм радянської жінки став догляд за собою. Її “родзинкою” є те, що вона знає багато секретів і з легкістю в домашніх умовах може виготовити для себе різноманітні засоби.
Табу на сексуальність
Жіноча краса у Радянському Союзі не пересікається із поняттям сексуальність. Тодішня влада намагалася взяти її під свій контроль, і це стосувалося не тільки представниць прекрасної статі. Не прийнято було показувати свою сексуальність не тільки у одязі, але й у манерах поведінці. Одяг не повинен підкреслювати жіночі форми, декольте не мало бути надто широким. Все зводилося до скромності і простоти.

Головною рисою радянської жінки була природність. Це стосується її зовнішнього вигляду й вбрання. Щоправда, дещо таки ситуація почала змінюватися, а “природність”, яку так диктувала радянська влада жінкам, поступово зникала.