Жінки протягом століть виборювали своє місце у суспільстві. Це, зокрема, право на політичну, культурну, економічну та соціальну рівності із чоловіками. Перша хвиля феміністичного руху припала на ХІХ століття. Далі на ternopolyanka.info.
В Україні, зокрема на Галичині теж проходили феміністичні рухи. Та вони не були такими масштабними, як, наприклад у Великій Британії чи Америці.
Фемінізм в Україні у ХІХ столітті
Феміністичні рухи на Західній Україні проходили майже одночасно з першою хвилею у Європі та Америці. Першою жіночою організацією стало “Товариство руських женщин”, яке було засноване Наталею Кобринською на Івано-Франківщині. Осередок руху знаходився і у Львові. Там заснували Клуб русинок, який спрямував свою діяльність на мешканок українських сіл. Згодом Львів став провідним містом на Західній Україні, де свою активну діяльність провадили феміністки.
На Тернопіллі про цей рух немає ніяких згадок, та це не означає, що він не торкнувся нашого регіону. Яскравим прикладом боротьби за права жінок є Мілена Рудницька. Вона очолювала найбільшу жіночу тогочасну організацію Союз українок Галичини, що діяв у Львові. “Союз українок” спрямував свою діяльність на всі частини України, зокрема й на наший регіон. Їх метою стала активізація жінок, покращення їх освітнього та економічного рівня. Вони хотіли виховати новий тип української жінки. При організації діяло 5 секторів. Яскравою діячкою з нашого краю, спілки Союзу українок, була С. Гринів, що походила з Бучачу, сучасної Тернопільської області.
Мілена Рудницька – яскрава представниця феміністичного руху
Мілена Рудницька є уродженкою Зборова, що на заході Тернопільської області. Її батько був українцем, а мати єврейкою. У сім’ї панувала ідилія та взаємоповага. Жінка належить до тих представниць, чия свідомість сформувалася під впливом Першої Світової війни. У період з 1921 по 1928 рік, вона працювала викладачем Вищих педагогічних курсів у Львові. Мілена знала, що жінка також може себе проявити, і це стосується не тільки у виконанні домашньої роботи чи підтриманні сімейного вогнища, а зокрема, у політиці. На жаль, у минулому, жінки мали не так багато прав. Зокрема, їм був закритий вхід у політику. Вважалося, що вони для цього зовсім не годяться. Проте Мілена думала навпаки.
Її активна феміністична діяльність розпочалася на Західній Україні ще у 1920-х роках. Вона стала однією з ідеологинь тодішнього жіночого руху, що охопив значну територію нашої країни. Рудницька очолила центральну управу новоствореного Союзу українок. Завдяки її сприянню й активній роботі у цій сфері, організація дуже скоро набула статусу всенародної.
Окрім цієї, вона також очолювала та брала участь в Світовому Союзі України, Українському жіночому конгресі у Станиславові тощо. У період з 1921 по 1939 роки, Мілена виступає не тільки як теоретик, але й провідна діячка феміністичного руху. Вона проводить активну видавничу діяльність, була редактором часопису й альманаху. У них порушувалися важливі тогочасні питання, які стосувалися жінки та її місця у суспільстві.
Загалом, журналістська діяльність становила вагоме місце у житті Рудницької. Це дало їй можливість на сторінках відомих тогочасних альманахів писати на політичні, виховні та важливі феміністичні теми.
Мілена дуже часто відвідувала різні жіночі з’їзди, на яких виголошувала свої думки, ідеї та давала новий погляд на ситуацію. Завдяки своїй активній діяльності, була навіть делегаткою Української Парламентарної Репрезентації. У рік вибуху в Світі Другої Світової війни Мілена Рудницька перебувала в еміграції. Спочатку подалася до Польщі, звідти у Німеччину, згодом до Чехії. Декілька років працювала у Женеві. Там очолювала Українським Допомоговий комітет. Тривалий час проживала в Америці. Згодом знову повернулась до Німеччини, де замешкала у Мюнхені. Там прожила аж до 1976 року. Мілену Рудницьку поховали на мюнхенському кладовищі, проте у 1993 році відбулося її перепоховання у Львові. Там спочиває на Личаківському цвинтарі, на полі №54.
Погляди Рудницької
Мілену Рудницьку можна вважати унікальною жінкою. Завдяки їй, українська спільнота надихнулася новими поглядами на тогочасне становище жінки у суспільстві.
Рудницька називала кілька причин жіночого руху. Першою є економічна. У ХІХ столітті, значна частина жінок повинна була покидати звичну їм справу й важко працювати. Це спричинено тим, що чоловіки були не спроможними дбати про свою сім’ю. Іншим важливим чинником є духовний. Сучасна жінка потребує повної духовної економічної та духовної самостійності. До цього, її “святим обов’язком” було ведення домашнього господарства.
Завдяки Мілені Рудницькій, український фемінізм набув широкого всеохоплення. Та він мав дещо відмінності з національним рухом. Тодішні націоналісти вбачали небезпеку у феміністичному русі, а також загрозу занепаду родинного життя. Вони зводили роль жінки лише до ролі материнства. Проте на це, Мілена дала чіткі переконання. Згідно них, фемінізм передбачає людської культури, його розвитку. Виходячи з цього, жінка сама собі вирішує, як будуватиметься її подальше життя.
Тернополянка усвідомлювала всю трагедію нашої нації. Вона гостро засуджувала голодомор і наслідки світових воєн. Що цікаво, Рудницька критикувала перший етап феміністичного руху, а також його здобутки. Жінка стверджувала, що наша відмінність полягає лише в біологічному плані, а не в духовному. В той час жіночий рух належав до безпартійного табору. Їхньою головною засадою стала національна соборність. Проте їхня політика була далекою й не цікавою чоловікам, що входили у партійні об’єднання.
Все своє життя, Рудницька хотіла довести, що жінки теж мають такі ж права як і чоловіки. Вони можуть брати участь не тільки у політичному життя, а й здатні також приймати важливі рішення, зокрема за своє подальше майбутнє.
Яка ситуація з фемінізмом у сучасному світі?
Погляди Рудницької стали основою для продовження феміністичного руху в Україні. Ми живемо в такий час, коли жінка нарешті сама може приймати рішення, будувати кар’єру та брати участь у політичному житті своєї країни. Зараз нам важко уявити, якою тривалою була ця боротьба наших попередниць і що саме вони пережили. У ХХІ столітті феміністичний рух в Україні набув ще більшого поширення. Свою діяльність розпочали різні регіональні об’єднання та клуби.
У Тернополі дотепер працює клуб “Відродження нації”. Український фемінізм навіть сьогодні намагається відстоювати права жінок в громадському житті. З кожним роком прихильниць цього руху стає все більше. Завдяки їм, представниці прекрасної статі можуть реалізовувати себе за не встановленими канонами, а за власним бажанням.
