«Україночки» на полотні

Вони народилися з-під пензля під українську мелодію… 20 картин відомої тернопільської художниці Наталі Басараб, об’єднаних синьо-жовтими кольорами. На них – українки. Такі різні й водночас схожі. В кожної – своя доля, втілена на полотні.

Як творилася унікальна патріотична серія «Україночки» художниця розповіла журналістці нашого сайту ternopolyanka.info.

Відгомін пережитого

«Бабуся часто згадувала, як маленькою під час Другої світової війни ховалася від бомбардувань у глибокий льох. Хіба вона могла уявити, що колись її внучка зі сім’єю також ховатиметься від авіаударів у підвалі», – зітхає Наталя Басараб.

Той льох на її батьківщині, в Іванківцях, що на Зборівщині, стоїть і нині. Вона цікавилася, бо, хто його знає, чого далі чекати…

Війна перевернула світ відомої художниці з ніг на голову. На кілька тижнів вибила з рук пензля. Змусила переосмислити все, що колись чула від неньки й бабусі.

«Мамі було тринадцять років. Вона була зв’язковою УПА. Одного вечора більшовики впіймали її з крипсою. Кілька днів тримали у в’язниці. Допитували. Били… Вночі вона чула, як кричали інші дівчата. Бачила їхні понівечені тіла, – голос тернополянки тремтить. – То справжнє диво, що мама вижила, а сім’ю нашу не вивезли до Сибіру».

У дитинстві оповіді рідних Наталя сприймала, як страшну казку, а нині, в розпал повномасштабної російсько-української війни, – серце болить від кожного слова. День став суцільним потоком новин…

 Вродливі й незламні

«Мене вразили очі матерів, дружин, сестер, донечок… Вони плакали,  проводжаючи на фронт найрідніших. Молилися, ховаючись з дітьми від обстрілів. Ненавиділи, стискаючи в руках зброю… Мужні й ніжні, рішучі та щирі… Українки, котрі однією рукою колишуть маля, а іншою – плетуть маскувальні сітки. Однією рукою щедро сіють хліб, а іншою – кулі, вбиваючи ворога… Музи й амазонки… Вродливі й незламні берегині», – акцентує художниця.

Вона вирішила увіковічнити їх на полотні. Аквареллю та акрилом. У вишиванках, з волошками у волоссі, в ошатних хустках, поміж соняхів, у віночках з польових синьо-жовтих квітів… 

Писала без упину кілька тижнів поспіль.

«Я намагалася оселити радість в їхніх очах, але …в них читається тільки сум і тверда віра, що добро обов’язково здолає зло, – каже. – Вони чекають на своїх синів, коханих, братів, батьків… Їхня самотність гріється думками про найдорожчих і прагненням допомогти їм».

Синіми й жовтими фарбами художниця передавала характер кожної українки, історію, переживання… Мазками вихлюпувала власну душу, енергетично заряджаючи націю на перемогу.

«Для мене, то було й своєрідною терапією, – зізнається. – Пишучи, бодай на трохи забувала про реальність».

Так народилося 20 унікальних полотен серії «Україночки» в патріотичних тонах. І продовжують народжуватися… Декотрі художниця вже подарувала дитячим садочкам, школам, в приватні колекції. Одну – віддала на благодійність. Виручені кошти підуть на потреби ЗСУ.  

Серія, наголошує, стане частинкою українського циклу, котрий творить уже впродовж кількох років. У ньому – чимало полотен, на яких зображено українські пейзажі, традиції, колорит. Роботи успішно продавалися на світових аукціонах Etsy та eВay, виставлялися в галереях.

«Через них розповідала світові про Україну, показувала її ритм та красу», – зауважує.

«Україночки» вже підкорили серця багатьох. Наразі побачити їх можна тільки в соцмережах. Після війни, можливо, відбудеться виставка серії.

Фото Наталі Басараб.