Війна змінила життя кожного і воно вже ніколи не стане таким, як раніше. В той же час навіть в такій ситуації є речі, які дозволяють нам триматися, боротися і перемагати. Для одних, можливо й для вас, це може бути молитва чи банальна мантра: «все буде добре», для інших – фото рідних, чи незгасима віра в себе та свої сили. Для англійок, американок та француженок в Другу світову війну цим символом стала червона помада, як знак боротьба за визнання ролі і місця жінки в суспільстві, за дотримання її прав, як символ її протесту. А що ж стало символом боротьби українських жінок, тернополянок, сьогодні і допомагає їм боротися в такі складні часи? Детальніше про це розповість видання ternopolyanka.info.
Як повідомляє видання Бабель, війна змусила кожного нас змінитися. Тернополяни-чоловіки пішли на фронт, а тернополянки були змушені самостійно керувати домашнім господарством, бізнесом, далі доглядати дітей, їхати з ними в безпечні місця, а також допомагати армії.
Історія розвитку косметики в найдавніші часи та середньовіччя
В кожній війні є символи, які допомагають боротися і перемагати. В Другій світовій таким стала червона помада. В той же час її шлях до цієї події був довгим і складним.
Так, виникнення яскравої помади для губ починається 5 тис. років назад в Стародавньому Єгипті, Месопотамії (сучасний Ірак), Греції та Китай. Використовувалась вона елітою, часто жерцями, для підкреслення, виділення кольору губ. В Середньовіччі, тобто в період, коли чоловіки гарцювали на конях і завойовували Єрусалим, а жінки очікували їх вдома, займаючись рукоділлям, користуватися помадою вважалося вульгарним і ганебним. Часто вона асоціювалась з сумнівними жінками, повіями, відьмами, і навіть єретиками (тими, хто відкидав загальновизнане вчення, переважно релігійне). Більше, вважалось, що червоні губи – це ознака диявола. Уявляєте? Католицька церква в той темний і похмурий час навіть арештовувала жінок, які фарбували губи. Це вважалося, так би мовити, святотатством.
Косметика і жінки на початку ХХ ст.
Мало що змінилось на межі ХІХ та ХХ ст. пуританське суспільство Європи та США (таке, що опирається прикрашанню чогось), вважали червону помаду і взагалі косметику розпустою в чистому вигляді. А отже, косметику могли носити лише актриси. Але це було ХХ ст., а отже в цей час постійно зростав рух за права жінок. В 1912 р. вони отримали потужний інструмент для своєї популяризації. Все відбулось випадково і сталося в Нью-Йорку. Десятки тисяч жінок-суфражисток (жінок, які боролися за здобуття права на голосування, проти дискримінації жінок у різноманітних сферах) йшли маршем по одній з вулиць міста. Проходячи повз салон Елізабет Арден – канадської підприємниці та прихильниці суфражисток вони отримали від неї тюбики з яскраво-червоною помадою. Ефект перевершив всі сподівання. Можна сказати він був вибуховим. Адже коли майже 15 тис. жінок нафарбували губи та продовжили вигукувати свої гасла, то це почало привертати увагу всіх оточуючих. Подія одразу стала відомою. Про неї писали всі газети. Американський досвід став популярним і поширився в Європі, Австралії та Новій Зеландії. Жінки і там почали використовувати червону помаду під час своїх зібрань, виступів, акцій.
Жінки і Перша світова війна
Прийшла смертоносна Перша світова війна. Чоловіки багатьох європейських країн пішли на фронт, а жінки почали займати їх робочі місця біля верстатів, керма автомобіля. Загалом вони опановували ті професії, як раніше їм були недоступні. Зокрема, з’явилися жінки-листоноші, водії трамваїв і т.д. Тобто, патріархальне суспільство почало змінюватися. Важливу роль в цих змінах відігравала косметика. Адже завдяки їй вдавалося змінювати гендерні стереотипи. Також консерватори намагалися завдяки косметиці підкреслити жіночий обов’язок залишатися жінкою і не особливо захоплюватися своєю перепусткою в «новий для неї чоловічий світ».
Хелена Рубінштейн
Але нові віяння складно було зупинити. А тому Хелена Рубінштейн – підприємниця в галузі косметики того часу запропонувала жінкам залишатися патріотами навіть в часи війни. А для цього вона порадила їм піклуватися про свою зовнішність, як і до війни. Вона створила рекламу, де переконувала, що бути гарним так само важливо, як ходити вранці на роботу. Рекламна компанія була спрямована на всіх жінок, в тому числі на домогосподарок, які давайте будемо чесні, могли на той час не так уважно піклуватися про свою зовнішність, адже більшість часу проводили вдома. А медсестрам Червоного Хреста вона говорила, що їх обов’язок бути причесаними, напудреними та нарум’яненими такий же важливий, як і допомагати та рятувати бійців на фронті та в шпиталях. Це була успішна рекламна компанія. На той час вона принесла Хелен значні прибутки. Але для жінок вона мала важливе значення в тому плані, що звернула увагу на них. Змінила ставлення до них чоловіків. Порушила столітні гендерні стереотипи та змусила подивитися на жінок іншим поглядом. Також це було революційне зрушення щодо косметики. І його складно було скасувати, нівелювати. В 20-х рр. ХХ ст. європейське та американське суспільства за потужної підтримки церкви намагалось відкотити назад ці зміни, здійснити контреволюцію, змусити жінок знову стати «сірими мишами». Законодавці навіть оголосили косметики поза законом. Уявляєте?!
Жінки в міжвоєнний період
Схожі заборони торкнулися і алкоголю. В 1920 р. в США Жіночий християнський союз тверезості змусив американських законодавців заборони алкоголь в США. Протягом 13 років в цій країні не можна було виробляти, продавати і транспортувати «зеленого змія», тобто алкоголь і в результаті кримінальні угруповування лише збагатитились виробляючи його. Посилилась корупція в серед суддів та правоохоронців. Детальніше про алкоголь в цій країні читайте тут.
В 1921 р. активістки цього ж союзу натхненні перемогою почали агітувати за заборону косметики. Особливо їх обурювала червона помада. Але перемогти цього разу не вдалося. А тому вони отримали лише можливість обзивати жінок, що користувались косметикою «повіями та єретичками, яких не можливо перевиховати».
Наступний етап змін стався в 1930 роках. І основним рушієм цих змін став Голлівуд. Саме американська кіноіндустрія став локомотивом, який задав тренд на яскраву губну помаду. А кінозірки та візажисти давали численні поради, як виглядати красиво та привабливо в різноманітних колонках та журналах про стиль життя. «Велика депресія» (економічна криза кінця 20 – поч. 30-х рр. в країнах Заходу), як Перша світова війна теж торкнулися жінок, адже завдяки цим економічним змінам чоловіки вже не могли заробляти так, як раніше, а тому жінки поволі займали їх місце в різних сферах виробництва. Покращувалась і косметика. Вона ставала все різноманітнішою, доступнішою і компактнішою. А модні журнали писати, що « краса – це частина вашої роботи», «ваш мозок, диплом та амбіції – це ніщо без гарного пакування». Загалом до початку Другої світової війни косметика вже міцно і надійно зайняла місце в щоденному житті жінок. А отже, коли почалася війна, то саме наявність косметики в магазин та можливість її використовувати нагадувала про нормальне довоєнне життя.
Роль косметики в житті жінок на початку Другої світової війни
З початком війни уряд Британії запровадив норми на різні товари, а деякі було взагалі заборонено для виробництва. Справа в тому, що острови опинились в облозі німецьких підводних човнів, а тому доводилось економити сировину. В той же час це не стосувалось помади і деяких категорій косметики. «Косметика так само важлива для жінки, як запас тютюну для чоловіка», – заявляли в Британському Міністерстві продовольства. А прем’єр Вінстон Черчилль підтримував ідею, що жінка повинна виглядати стильно наскільки це можливо у воєнний час.
А тому в цей буремний період червона помада продовжила крокувати до нових вершин. Справа в тому, що в той час багато жінок працювали на заводах та фабриках. Переважно це доводилось робити спецодязі, спецокулярах, а волосся звичайно ховалось під касками чи хустками. Відповідно єдине, що залишалось видимим чи таким, що можна було показати іншим, оточенню, чоловікам були губи, а отже помада. Більше, керівництво підприємств часто, щоб підняти патріотизм і моральний дух працівниць роздавало їм тюбики з помадою. Керівник одного з підприємств сказав, щось на кшталт «гроші не приносять стільки задоволення, як косметика, яку ми роздаємо». Виробництво останньою хоча й скоротили, але ніколи не припиняли.
Гітлер і помада
Допоміг популяризації помади не будь-хто, а німецький диктатор Адольф Гітлер. Так, так, саме «божевільний» канцлер Німеччини ще в 1933 р. після приходу до влади, заявив, що німецька жінка не повинна користуватися жодною косметикою, носити хутро та штани, мовляв, вони й так красиві. Адже вони мають достатньо природної «арійської» вроди. Тобто він хотів позбутися всього того, що мали німкені часів Веймарської республіки – демократичної німецької держави, що існувала між завершенням І-світової та 1933 р.
Особливу ненависть Гітлер мав до помади. Можливо причина була в тому, що він був вегетаріанцем, а помаду на час війни робили з тваринних жирів. А тому всі хто, отримував право відвідувати його в заміській резиденції мали уникати косметики. А це означало відсутність помади та фарбованих нігтів. Підтримував Гітлера, який не зміг витерпіти поразки своєї армії і застрелився в своєму бункері й італійський диктатор Беніто Муссоліні (його повісили італійські партизани).
“Нова британо-американська зброя” – помада
Гітлерівська відраза до косметики стало зброю в руках британців. З перших днів війни британське Міністерство інформації запустило пропагандистську кампанію під гаслами: Краса – ваш обовʼязок», «Губна помада – ваша зброя, а ви – солдати тилу». Зараз це виглядає дивно, але тоді червона помада стала символом нескореності на окупованих територіях.
Схожа ситуація була в США. Там спочатку планували зупинити виробництво косметики, адже танки та авіаносці важливіші. Але пізніше урядовці передумали і вирішили, що косметика «не просто потрібна, але й життєво необхідна». А тому червона помада стала обов’язковою для жінок, які вступили до армії США. А Елізабет Арден, так, так, це та ж сама жінка, яка роздавала помаду суфражисткам отримала завдання створити спеціальний відтінок помади, лаку для нігтів, рум’ян для жінок-військових. В результаті експериментів з’явився Montezuma Red («Червоний Монтесуми»), який чудово пасував до військової уніформи жінок. А Хелена Рубінштейн розробила «програму для догляду за зовнішністю» для жінок-військових.
Для цивільних жінок Арден було створено відтінок помади Victory Red («Переможний червоний»). А Хелен назвала свій Regimental Red («Полковий червоний»). Загалом такий тренд на військову тематику отримав поширення і в інших виробників, а тому з’явились й інші, як от ракетний червоний, патріотичний червоний, гренадерський червоний, бойовий червоний. А отже це «патріотизм, який можна було носити в сумці».
Косметика в післявоєнний час
Помада і в післявоєнний час була зброєю Заходу про «імперії Зла», як називали СРСР. Адже останній використовував всі ресурси на виробництво танків та гармат, а сфера споживання, як от косметична продукція, харчова, текстильна в цій країні «пасла задніх». В Північній Кореї червона помада, макіяж та оригінальні зачіски є символом протесту проти комуністичного режиму Кім Чин Ина. Схожі акції, де використовувалась червона помада відбувалися в Нікарагуа та Чилі, де протестувальники використовували помаду і завантажували свої фото в соціальні мережі, або одягали червоні пов’язки, щоб протестувати проти сексуального насильства та диктатури Даніеля Ортеги.
Символ віри в українок на Тернопільщині
Більшість жінок сильніше, ніж чоловіки відчули гарячий подих війни. Адже частина з них була змушена покинути роботу, відмовитися від додаткових заробітків, інколи змінити місце проживання, дбати про безпеку та забезпечення життя дітей, інколи й чоловіка, який пішов на фронт. І це мало вплив на їх самопочуття та віру у власні сили. А тому пошук власних символів для перемоги над підступним ворогом стали важливими після російського вторгнення 24 лютого 2022 р.
Дружина президента України Олена Зеленська під час інтерв’ю сказала наступне: «Є таке популярне питання: яка ваша суперсила». І сама ж відповіла, що суперсила українських жінок в їх національності. В тому що вони українки.
А художниця Наталія Брічук знаходить свою суперсилу в творчості, кошти від продажу якої використовує, щоб надсилати на потреби ЗСУ. Зокрема, мисткиня створила серію графічних творів під назвою «Українські жінки». На її думку сила жінки проявляється саме під час війни, адже вони несуть тягар не лише за країну, а й за дітей. Її картини не відображають жахів війни, але на них стало більше червоного, жовтого та синього кольорів. Також на її картинах з’являється гілочка, як знак миру.
Для багатьох українок символом опору, боротьби, жертовності стали вишиванки. А тому в Тернополі доволі часто можна побачити осіб різного віку та статті, які йдуть на роботу чи відпочивають одягненими у вишиванки. Щоб підкреслити цю українську символіку в міських музеях в травні було влаштовано виставку залозецьких та борщівських вишиванок. В одних переважають геометричні та яскраві кольори, а в інших червоно-чорні барви. Такі ж виставки влаштовували для переселенців з інших регіонів України.
А десятки і сотні інших тернополянок в часи війни знайшли себе у волонтерській діяльності. І якщо деякі цим займалися лише в перші дні агресії, а зараз працюють на своїх підприємствах підтримуючи економіку держави, то інші продовжують волонтерити. Зокрема, в Тернопільському міському територіальному центрі готують вареники для захисників, випічку, салати та плетуть сітки, закуповують амуніцію, збирають кошти. Тут вважають, що таким чином «можуть долучитися до боротьби за свою країну і підтримати наших хлопців».
Отже, питання, що стало символом боротьби українок під час російського вторгнення 2022 р. отримало свою відповідь. Це перш за все самопожертва на благо своєї країни, сім’ї. А також – це національні символи – вишиванка, прапор, гімн, борщ. Можливо ще щось? Напишіть в коментарях, що є символом боротьби для вас.
