Учасниця УПА вдруге змушена переживати війну

Вдруге змушена відчути жахіття війни Марта Бліхар, яка втекла з Києва. Жінка з родиною знайшла прихисток на Тернопільщині. Історію пані Марії розповіли в Тернопільській обласній державній адміністрації. Повідомляє ternopolyanka.

Участь в Українській повстанській армії

Марта Бліхар разом з сестрами вступила до лав ОУН-УПА та боролася за вільне життя і незалежність України. Дівчат викрили у допомозі повстанській армії і засудили до покарання – заслання в Сибір.

Марта з сестрами працювали при 45-градусному морозі, адже їх змушували працювати на лісоповалі. Робота була надзвичайно важкою, не всі чоловіки витримували, однак дівчата зуміли пережити всі незгоди та повернутися на рідну Україну живими.

Марта Бліхар надіялася, що її діти та внуки ніколи не переживатимуть таких жахіть та не знатимуть, що таке війна. Однак, сьогодні ціллю рашистів стало захоплення України. Вже вдруге за своє життя жінка змушена переживати війну, яка може забрати її життя та життя рідних.

Аби врятувати внука від війни пані Марта втікала з рідного Києва до Тернополя, де мешкає її сестра Анна Рогач. За словами жінки, вона втекла зі столиці, щоб зберегти свого внука Романа. За своє життя пані Марта не хвилюється, адже не знає скільки їй ще залишилося. Тим більше? на долю її родини випало чимало жахіть, жінка не хоче, щоб це саме переживали її внуки.

Наразі тимчасово учасниця УПА живе з внуком в Тернополі, проте мріє якнайскоріше повернутися до рідного міста. Адже в жодному випадку Марта Бліхар не сумнівається в перемозі України.

Стефанія Новицька – зв’язкова УПА з Тернопільщини

94-річна Стефанія Новицька з Тернопільщини була зв’язкою УПА і також вдруге за своє життя змушена переживати війну. Жінка боролася з комуністичним і нацистським режимом, за що отримала покарання – заслання на Сибір. Зараз на передовій незалежність України захищає її онук.

Пані Стефанія примкнула до лав УПА в 14-річному віці. Юна дівчина була зв’язковою й окрім цього готувала їжу повстанцям та передавала листи. Саме в цей час дівчина зустріла коханого Григорія. Майбутній чоловік був повстанцем і деякий час навіть переховувався вдома у нареченої.

Спочатку радянська влада ув’язнила Григорія та відправила у заслання в Норильськ на довгих 11 років. А після цього репресували й Стефанію, їй дали дещо менший термін – 4 роки. Жінка згадує, що їхнє життя постійно перебувало під загрозою, адже в будь-який момент до них могли зайти й вбити без жодних мотивів.

З часу повернення із заслання пройшло 70 років і пані Стефанії навіть на гадку не спадало, що вона знов у своєму житті переживатиме війну. Зараз захищати країну відправився один з її онуків. Всупереч поважному віку, жінка слідкує за новинами. Від звісток про руйнування міста та загибель українців розривається серце. І щоб хоч якось відволіктися намагається працювати.

Стефанія Новицька постійно навідується до пам’ятника борцям за волю України, доглядає клумбу і постійно молиться, щоб українські воїни повернулися додому та в країні настав мир.