Понад 60 бебі-боксів для матусь-переселенок від початку війни сформували тернопільські волонтери. Кожен пакунок – аналог того, що отримують породілі від держави у пологових будинках. У ньому – все найнеобхідніше для немовляти: одяг, засоби гігієни, пляшечки, розвиваючі іграшки тощо. Далі на ternopolyanka.info.
Перший бебі-бокс формували майже три дні
На Багатій, 5, що в Тернополі, від ранку – метушня. Волонтери благодійного фонду «Промінь сонця» чаклують над бебі-боксами для майбутніх малюків. За списком акуратно кладуть до коробок памперси, повзунки, ковдрочки, брязкальця, олійки… За кілька годин сформовані бокси рушать до одного з пологових будинків міста. Новоспечені матусі на них уже чекають. Журналіст нашого сайту ternopolyanka.info поспілкувався з ініціаторкою проєкту, головою БФ «Промінь сонця» Оленою Мудрою.
«Декотрі з породіль нині відмовляється від державних «пакунків малюка», щоб отримати грошову компенсацію. Кошти – не великі, але хоч щось для початку», – зазначає ініціаторка проєкту, голова БФ «Промінь сонця» Олена Мудра.
На формування бебі-боксів її надихнули волонтери з Бережан. Перший пакунок, пригадує, збирала майже три дні.
«Зараз за день комплектуємо по кілька, – усміхається. – Віддаємо в пологовий чи вагітним одразу в руки. А декотрі майбутні матусі власноруч складають собі бебі-бокс. Для них, то ще й своєрідна терапія. Я – тричі мама, а віднедавна – ще й бабуся, тому знаю наскільки це важливо особисто підбирати речі для такого очікуваного малюка».
Знає й наскільки великими є нині витрати на новонародженого. Не всі новоспечені матусі можуть придбати найважливіше.
«Завдяки підтримці наших партнерів, гуманітарних штабів, небайдужих тернополян, підприємців, громадських організацій, у сформованих бебі-боксах є на кілька тижнів все необхідне для немовляти. За грубими підрахунками наш «маленький штабік» від початку війну вже надав породілям з Харкова, Ірпіня, Бучі, Доброполя, що на Донеччині, Одеси, Києва допомоги речами, засобами гігієни тощо більше, ніж на 100 тисяч гривень», – констатує Олена.
Спілкуємося з нею …дорогою. Спішить до пральні. Наголошує: туди відвозить дитячі речі, що надходять з «гуманітаркою». Відтак волонтери прасують їх і сортують.
Ірина Гавришко та Оксана Колісник – соціальні педагоги. Допоки дистанційне навчання, – волонтер ять у «Промені сонця». Зізнаються: роботи завжди багато. Але вона приємна, бо дозволяє хоч чимось допомагати майбутнім матусям, чиї звичні будні зруйнувала навала орків.
Промінчик любові й підтримки
Від початку війни, за інформацією обласної військової адміністрації, на Тернопільщині народилося 1122 дитини, з них 175 – з числа внутрішньо переміщених.
«Галина – з Краматорська. Їй ось-ось народжувати. Із рідного міста втікала серед ночі. Рятувалася від артобстрілів. До Тернополя приїхала майже з пустими руками. Вдома зосталися дбайливо зібрані речі для майбутнього малюка, а тут – нічого. Розгублена», – розповідає Олена Мудра.
Війна поділила життя Галини, як і більшості українців, на «до» і «після». І в тому «після» жінка готується до найважливішого в світі – народження нового життя. Бебі-бокс від «Промінчика сонця» для неї, направду, як промінчик підтримки. Розуміння, що спільно здолаємо все!
Зігріває любов’ю пакунок і Дмитрика. Маленького українця нещодавно усиновили. Але для Олени та її невтомних волонтерок він також зостанеться рідним. Як і всі, кому допомагають. Їхні історії різні, але однаково обпалені війною.
«За бажанням матусь до бебі-боксів додаємо дитяче харчування. А ще в кожну коробку обов’язково вкладаємо пам’ятку для новоспечених батьків щодо профілактики дитячих опіків. Наш фонд заснований з метою профілактики опікового травматизму», – додає Олена.
Вона знає наскільки це важливо. Більше року тому саме від опіків, які отримав, рятуючи молодших братів з вогню, загинув її старший син Дмитро. «Промінь сонця» має завдання врятувати багатьох. І допомогти.
