Уродженка Тернопільщини Олена Кульчицька була однією з тих жінок, якій вдалося здобути професійну мистецьку освіту і стати відомою на території України та Польщі завдяки своїй творчій діяльності. Далі на ternopolyanka.
Становлення Олени Кульчицької як художниці
Відомій мисткині минулого століття з Бережан, вдалося першій здобути професійну мистецьку освіту та вести свою діяльність не тільки в Україні, але й у Польщі. Рід Кульчицьких є старовинним і належить гербу Сас, до якого в той час входило чимало шляхетських сімей Галичини. Дитинство дівчини було щасливим і безтурботним. Мальовнича природа Бережанщини, її культурне й літературне надбання, неабияк вплинуло на розвиток особистості дівчини.
Змалечку Олена проявляла інтерес до малювання. Її батько, Лев Кульчицький, обіймав посаду радника суду та був активним громадським діячем. Він всіляко підтримував дочку в цій справі. За допомогою альбомів, дівчина вивчала творчість інших митців, вчилася сприймати красу природи тощо. Після навчання при монастирі Сакраменток, батько відправив Олену здобувати знання у Львівській художньої-промисловій школі.
Там дівчина лише відвідувала заняття з мистецтва, й досить швидко опанувала базові знання з малювання. Тоді ж у місті вперше відкрилася приватна школа відомого українсько-польського художника Станіслава Батовського- Качор, й Олена, звісно, туди вступає. Майбутня художниця недовго проживала в рідних Бережанах, значна частина її життя минула у Перемишлі та Львові. Дитинство частково минуло у курортному містечку Косів. Там Лев Кульчицький відкрив свою адвокатську контору, де допомагав місцевим в юридичних питаннях.
Здобувати професійну мистецьку освіту Олена поїхала до Європи. Там навчалася близько 5 років у Віденській художньо-промисловій школі. Додому приїздила лише на канікулах влітку, адже за Батьківщиною дівчина дуже сумувала. У Відні їй вдалося опанувати гравюру, живопис, скульптуру, кераміку та інші види творчої діяльності. Там Олена остаточно сформувала свою особистість як мистецтвознавця й визначилася з подальшим творчим шляхом. Після закінчення навчання в Європі, жінка тривалий час подорожували Францією, Англією, Швейцарією, де відвідала чимало відомих культурних та історичних пам’яток. Опісля, повернулася до Львова де тривалий час проживала й працювала.
У місті Лева, Олена була викладачем у ліцеї імені Ядвіги. Звісно, що її діяльність була пов’язана, безпосередньо, з мистецтвом. На жаль, саме тут Олена вперше стикнулася з тим, що українське суспільство не може утримати митця. Тому єдиним виходом із ситуації була педагогічна праця. Згодом мисткиня переїхала до Перемишля, де продовжила свою діяльність. Працюючи в Україні, мисткиня окрім педагогічної праці, створювала художні роботи, які презентувала на персональних виставках. Вони завжди отримували лише позитивні відгуки й захоплення.
Олена Кульчицька та її діяльність у Польщі
У Польщі Кульчицька отримала посаду вчителя рисунку в ІІ Державному вчительському семінарі, проте поява Олени викликала неабияке обурення серед місцевих, адже було чимало бажаючих на цю посаду. У Перемишлі жінка проживала не найкраще життя, вона завжди була в чорному списку, а ставлення в деяких випадках було просто жахливим. Єдиною розрадою мисткині була її сестра Ольга, яка також проживала на той час у Перемишлі. Що цікаво, чимало своїх робіт Олена присвятила найріднішій людині- сестрі. У 1909 році вона створила її перший портрет, а згодом, в 1912 зобразила жінку в білій сукні.
Ольга в житті художниці відігравала велику роль, була її опорою і підтримкою. Звісно, що творча діяльність Олени у Польщі відзначилася на її професійному розвитку. Жінка неодноразово брала участь в різноманітних конференціях, проводила курси для вчителів тощо. Окрім того, була учасницею більше ніж 30 організацій, серед яких виділяється : “Гурток Діячів Українського Мистецтва”, “Асоціація Незалежних Українських Мистців”, “Союз Українок”, “Товариство прихильників мистецтва” тощо. Тільки у Перемишлі Олена зрозуміла, що насправді їй вдається таки графіка. Мистецтво повністю захопило жінку, вона присвятила йому все своє життя, тому часу на сім’ю у неї не було. В Польщі мисткиня стала однією зі співзасновниць українського музею мистецтва “Стривігор”, який припинив свою діяльність під час Другої Світової війни.
Коли Україну окупувала радянська влада, Олена не покинула рідну домівку. На той час вона перебувала у Львові, й разом із іншими активно допомагала звільняти українських митців та протестувала проти сталінського режиму. Окрім цього, займалася фінансуванням видавничої справи СВУ. У 1967 році, художниця не встигла отримати Шевченківську премію. Олена Кульчицька назавжди відійшла у вічність.
Особливість творчої діяльності мисткині
Кульчицька дуже багато працювала в книжковій графіці. Особливим в її історії творчості є період 20-30-х років ХХ століття. Тоді жінці вдалося зробити ілюстрації до більш ніж 70-ти українських книжок та байок. Із відомих робіт, які вдалося проілюструвати, виділяється твір Івана Франка “Лис Микита”.Окрім цього, займалася графікою поштових листівок та книжкових знаків. На думку Олени, листівка є одним із найзручніших способів популяризації мистецтва. Попри це, мисткиня тривалий час створювала ескізи килимів, вишивок та навіть прикраси. Завдяки цим ескізам, було створено чимало чудових килимів.
Серед інтересів жінки, значне місце посідало й виготовлення предметів побуту з емалі, кераміки й інших матеріалів. Період праці Кульчицької в Львівському музеї етнографії характеризується створенням вбрання різних регіонів і часів.
Олена була чудовою знавицею орнаментів, особливостей кожного регіону України, тому вона могла з легкістю визначити яка вишивка до якого селища чи містечка належить. Так, як мисткиня обожнювала подорожувати Україною, особливо любила Закарпаття, то їй вдалося зібрати одяг, який притаманний цим регіонам. Олена дуже любила
свою сестру Ольгу, з якою у жінки були тільки теплі стосунки. Саме це уродженка Тернопільщини зобразила на своїх полотнах.
Олена Кульчицька – провідна українська модниця
Олена Кульчицька виділилася не тільки як вмілий художник-ілюстратор, але й як провідна українська модниця. Відомо, що жінка мала довершений та вишуканий смак у всьому. Її гардероб був продуманий до найменших дрібничок. Що цікаво, більшість своїх речей, Олена створювала власноруч. Влітку жінка обожнювала одягати спідницю та жакет з сірого домашнього полотна. Це все мисткиня доповнювала сумкою, на якому розміщувався народний орнамент.
Саме цим Кульчицька відрізнялася від інших жінок цього часу. У її образах завжди були присутні народні мотиви, перш за все через те, що Олена дуже любила Україну. За словами львівського художника Дмитра Крвавича, комплект одягу художниці, починаючи зі взуття та закінчуючи капелюхом, був виконаний в одній кольоровій гамі. Наприклад, якщо це було бордо, то відповідно цей колір мали й аксесуари, які доповнювали образ- сумка, взуття, парасолька.
Учениця Олени зазначила, що насправді костюм з простого селянського полотна, виглядав на мисткині так, наче це справді пошито з дорогої тканини.
Олена та її сестра Ольга є одними з перших, хто закликав до націоналізації та створення української моди. У той час, в Україні спостерігалося зростання тенденції до національних елементів в образах. Прикраси, які носила Кульчицька, були повністю створенні її руками. Вони мали елементи української народного мистецтва, а матеріалом для їх виготовлення слугувала емаль.
Любовні перипетії художниці
Як відомо, Олена Кульчицька не мала сім’ї. Але це не означає, що їй ніхто не симпатизував. У своєму щоденнику жінка згадує, що була закохана у військового, якого прозвала Незабудкою, через колір мундира. Під час однієї з поїздок на Гуцульщину склалася кумедна ситуація, про яку написав один із учнів. Молода Олена вмовила місцевого парубка приміряти святковий одяг і попозувати для неї. Під час того, як хлопець переодягався, дівчина вскочила на коня, але той встав на дибки. За словами її студента, це була спроба привернути увагу чоловіка. Сама ж мисткиня зізнається, що за життя, вона не користувалася симпатіями, яких було чимало у Відні. Жінка повністю поринула у творче життя. Плітки про самотню Олену ширилися Львовом. Панянки жартували, що в будинку, у якому мешкає художниця насправді проживає скульптор, проте через сильні почуття, він служить їй домогосподаркою, тому його ніхто ніколи не бачив. Проте це все плітки, насправді ж Олена до кінця життя залишалася самотньою, єдиною її втіхою було мистецтво.
