Зазвичай, коли говорять про відомих чоловіків, то їх особисте життя чомусь оминають. І роблять велику помилку, адже справи сердечні часто впливають і на професійну сферу: змінюють світогляд, штовхають на певні вчинки, змушують ризикувати. Історії відомо багато випадків, коли за діями великих постатей стояли саме жінки. В той же час, цікавлячись такою особою як Роман Шухевич, український політик, громадський і державний діяч, військовик (його іменем названо стадіон в Тернополі, адже він видатним спортсменом і загинув на Тернопільщині), потрібно скласти уявлення про нього як про чоловіка. Без цього характеристика буде неповною. Детальніше про це розповість видання ternopolyanka.
Роман Шухевич і Тернопільщина
Як повідомляє дослідниця Тетяна Антонова, Роман Шухевич неодноразово бував на Тернопільщині. Зокрема, 7 липня 1941 р. він приїхав до Тернополя разом з батальйоном «Нахтігаль». У травні 1943 р. він став членом Бюро Проводу ОУН, а 21-25.08.1943 р. перебуваючи на хуторі Веснівка біля с. Золота Слобода Козівського р-ну був обраний Головою Бюро проводу ОУН і Головним командиром УПА. В травні-червні 1944 р. він перебував у с. Заболотівка Чортківського р-ну, в серпні в селі с. Бишки Козівського р-ну. Восени 1944 р. та взимку 1945 р. Шухевич перебував в околицях сіл Потік, Конюхи, Бишки, Жуків. Також йому доводилося бувати в селах Августівка, Криве Козівського р-ну, Рай Бережанського р-ну, с.Волощина, Теляче на Підгаєччині, Озеряни Зборівського р-ну.
Ким був Роман Шухевич для своїх соратників
Найвідомішим і найавторитетнішим серед повстанців був, безперечно, командир (провідник, зверхник) Роман Шухевич – «Тарас Чупринка». Він заслужив свій авторитет керуючи українською національною боротьбою. Одним із перших завдань, яке виконав Роман Шухевич на шляху становлення як командира УПА, стало вбивство в 1926 р. шкільного куратора Я.Собінського (відповідального в тому числі й за Тернопільське воєводство), який особливо “відзначився” на ниві освіти. А тому жінки бачили в ньому месію, посланця, який мав урятувати країну від небуття. Проте водночас у ньому бачили чоловіка владного, харизматичного і привабливого.
Ольга Кузьмович про Романа Шухевича
Громадська діячка Ольга Кузьмович, згадуючи про видатного повстанського командира Романа Шухевича, пише про нього, як про звичайну людину. Тобто без зайвих прикрас. Її розповіді цікаві тим, що вона знала його з дитячих років. Адже він був товаришем наймолодших сестер своєї матері. В своїх творах вона і називає його «Шух». Сама Ольга Кузьмович дивилася на Романа з великим захватом (відверто скажемо, це робили всі дівчата).
Ольга виросла і отримала посаду секретаря ОУН. Говорячи про цей час вона зазначала, що Роман Шухевич не звертав на неї увагу, не сприймав серйозно, багато не спілкувався і лише віддавав накази. Особливо варто відмітити форму привітання між Романом Шухевичем та Ольгою Кузьмович: «Сервус мала». Щоб це означало? Якщо заглянути у мережу, то виявляється слово «сервус» означає “раб, невільник, до ваших послуг”. Але також це форма привітання між приятелями. Сьогодні ці слова ближчі за змістом до виразу «до Ваших послуг».
Спортивні досягнення Шухевича і дівчата
Особливо зростала увага до Романа під час тренувань і змагань, які відбувалися на площі громадської організації «Сокіл-Батько», де він постійно перебував як знаменитий бігун, стрибун, плавець. Вже на початку 20-х років, ще не здобувши своїх високих звань, він вже був популярним серед дівчат. На той час вони цікавились спортивною славою хлопця, який у 1923 р. на змаганнях у Львові встановив рекорд з бігу з перешкодами на 400 м та у плаванні на 100 м. Жінки вже тоді бачили в ньому лідера. Саме ним він і став пізніше. Їх захоплювала не лише його зовнішність, яка була «середньостатистичною»: «був він щуплим, сухорлявим, зовсім незамітнім […] Але в дуже короткому часі Роман своїми здібностями, своєю вдачею […] звернув на себе увагу […]». Дослідники його постаті говорять, що дівчат як магнітом притягувало до молодого Шухевича. Адже опинитися в колі його світла було розкішно. Бути гарною в очах такого хлопця – це не мало. Також жінки розуміли, що суспільні закони не дозволять їм досягти такої влади, як чоловікові, а тому шукали і переймали її у чоловіків.
Жінки, кухня і Роман Шухевич
Чоловіки між собою спілкуються активно та природно. А як же жінка? Як їй виживати, існувати, поводитися в такому колективі? Тим більше, що жінка, трактуючи себе як «менш досвідчену» в політиці та воєнних справах, перебирає ті обов’язки, які вважає «більш своїми», зокрема, приготування їжі. Так чинила, наприклад, Дарія Гусяк, зв’язкова Р. Шухевича; натомість Катерина Зарицка («Маня»), провідниця жіночої сітки Організації Українських Націоналістів (ОУН), з великою охотою брала участь у дискусіях, а ось готувала не надто добре. Катерина була авторитетна, впевнена в собі, схильна командувати. Роман Шухевич і Катерина Зарицька часто жартували та дискутували на різні теми. Генерал «Чупринка» ставився до неї дуже шанобливо. Вони були знайомі ще з юних літ: обоє вихованці молодіжної організації Пласт, а згодом – активісти ОУН.
Дарка Гусяк згадує, що одного разу застала картину: на стільцях сидять Роман Шухевич та Олекса Гасин, а в руках тримають по картоплині, ножу та жваво спілкуються, а перед ними стоїть відро з картоплею, яку вони намірялися почистити до обіду. Працювали мляво, тому що вся увага була зосереджена на дуже жвавій розмові. Жінка вирішила допомогти чоловікам та врятувати обід, тож звільнила їх від цієї роботи.
Зв’язкова Шухевича О. Ільків цікаво описує, як жінки «змагались» одна з одною у приготуванні страв: «Я була не дуже досвідчена господиня […] У ті часи Катруня, як і я, не мала потрібного досвіду, але під впливом амбіцій вирішила показати верх мистецтва, тож не раз викликала мене на суперництво […]. Катерина приготувала яринову зупу з молодої шпагової квасольки, але трохи не доварила». На другий день старалася вже Ольга Ільків, щоб в зупі було докладно все зварене. Але вийшло, що Катрусина зупа була недоварена, а її переварена.
Жінки і радянські спецслужби
Жінкам було нелегко уже через те, що службовці радянських органів держбезпеки мали спеціальну інструкцію – як упізнати “бандерівку”: у неї спідниця коротша, ніж у сільських дівчат, інша зачіска, вона охайна. Тож під час облави дівчата вдягалися відразливо, мазали сажею руки та обличчя.
Роман Шухевич і спілкування з жінками
Ольга Ільків в своїх спогадах зауважувала, що Роман Шухевич «почував себе спокійно без бойової охорони, у товаристві жінок». Дослідниця життя Романа Шухевича каже, що це природно, що чоловік у жіночому товаристві викликає менші підозри, аніж у суто чоловічому. Жінка – це найкращий конспіратор. Також в очах жінки чоловік завжди прагне виглядати якнайкраще, а тому мобілізується вся його відвага.
Роман Шухевич в жінках бачив не лише естетично-еротичний об’єкт. А також він умів розгледіти й інші якості. У жінці він спочатку оцінював зовнішність, а потім – інтелект. Говорячи про Дарію Ребет (єдину жінку, обрану до складу Проводу ОУН), він сказав, що в жінках часто бачать зовнішність, ноги. Але коли зустріли Дарію Ребет і побачили її виступи, то вже здивувалися розуму. А тому надалі почали ставитися з пошаною.
Роман Шухевич був і в ролі літературного критика Богдани Світлик. А тому він редагував, обговорював, реагував на цікаві місця, оцінював її твори.
Писала твори і зв’язкова Шухевича Ольга Ільків. Зокрема, дізнавшись про смерть чоловіка-підпільника Володимира Лика, вона написала поетичну збірку «Зі щитом чи на щиті». І її теж мав можливість оцінювати Роман Шухевич. А одного разу, спілкуючись з Ольгою Ільків, він не звернув увагу на смерть її чоловіка і пророкував їй народження ще однієї дитини. Тоді жінці довелося мовчки проковтнути гіркий жарт. Але в грудні 1947 р. “у неї з’явився син…”. А тому хоча Роман Шухевич висловився різко й не дуже тактовно, але його слова виявилися правдивими.
Отже, життя Романа Шухевича це не лише бої, напади, засідки, збори, організація визвольного руху та спілкування з чоловіками, а й також багато повсякденності, взаємодії з жінками.
