Українське мистецтво та культура ХІХ- початку ХХ століття попри всі перепони, продовжувала розвиватися на теренах сучасної України. Цьому сприяли проведені реформи, що значно покращили умови життя й бурхливий розвиток капіталістичних відносин. Далі на ternopolyanka.
На теренах нашої держави розпочали свою діяльність перші професійні театральні трупи. Драматургія досягає найвищого піднесення і стає провідним родом літературної творчості. У цей час з’являється чимало талановитих акторів, що зробили значний внесок у культурне життя ХІХ-ХХ століття. Серед мистецький постатей вирізняється ім’я тернополянки, відомої акторки і співачки Софії Стадникової.
Життєпис Софії Стадникової
Софія Стадникова належить до тих постатей в українському культурному житті, що для багатьох ще досі залишається невідомою. Українська акторка та співачка свого часу спромоглася збудувати успішну кар’єру. Софія Андріївна народилася 13 вересня 1886 року в місті Тернополі. Її батько, Андрій Федорович Стечинський, і мати, Елеонора Стечинська, входили до акторської спільноти. Елеонора походила родом із міста Клужу, що в Румунії. В українському театрі запам’яталася усім у ролі Катрі “Різдвяної ночі” Михайла Старицького, Явдохи і Павлини “Безталанної” та “Хазяїна” Івана Карпенка-Карого й Ворожки “Підгоряни” Гушалевича. Деякий час вона навіть виступала у львівському театрі “Руська Бесіда”.
Батько Софії, Андрій Федорович, походив з Львівської області. Він дебютував у Львові в трупі українського актора О. Бачинського, а через через деякий час – у А. Молецького. Серед усіх своїх ролей, які вдалося зіграти актору, найбільше запам’ятався у ролі комічних, пристаркуватих чоловіків і війтів: Прокіпа Рябини з “Учителя” І.Франка, Дяка “Вихованець” М. Янчука, Микити “Дай серцю волю” М. Кропивницького та інші. Окрім того, що Андрій Стадниковий грав у численних театрах драми, він також і сам створював драматичні твори. До найвідоміших його здобутків належить “Міщанка” та “Псотниця”.
У Софії була ще сестра – Ірина Стечинська-Коссак, однак про її життя до сьогодні нічого не відомо.
Софія Стадникова була одружена з відомим українським театральним діячем, режисером та актором – Йосипом Стадником. Він був знаковою фігурою у професійному житті жінки. У подружньої пари народилося 2 дітей – дівчинка Стефанія та хлопчик Яремія Стадники. Йосип Стадник зробив вагомий внесок у розвиток українського музично-драматичного театру початку ХХ століття. Він також приклав чималі зусилля для виведення на західноукраїнську сцену кращого репертуару. Безумовно, що у цьому його активно підтримувала вірна дружина.
З дитинства Софія перебувала у атмосфері, де панувала любов до мистецтва й театрального життя. Ймовірно, саме це повпливало на її подальше формування як акторки та співачки.
Початок професійного становлення акторки
Софія Стадникова змалечку проявляла інтерес до мистецтва. Вона навчалася у Флям- Помімського в місті Львів. Там здобувала вокальну освіту. Опісля, здобувала фахові знання у відомої тогочасної української оперної співачки Олени Муравйової в Києві. Варто зазначити, що музична педагогиня впродовж багатьох років займалася викладацькою діяльністю у навчальних закладах Дніпропетровська та Києва. Їй вдалося виховати більше 400 талановитих співаків і педагогів. Її вправною ученицею стала й сама Софія.
Тоді ще дівчина навчалася у київській приватній музично-драматичній школі імені Миколи Лисенка, яку відкрили ще в 1904 році завдяки спільним зусиллям громади з нагоди ювілею композитора.
Паралельно із навчанням, Софія Стадникова вже вела активне мистецьке життя. З 1901 по 1913 роки виступала у театрі товариства “Руська бесіда”, що діяв у Львові. Що цікаво, його ще інколи називають “театром Стадника”. Це пов’язано, перш за все, з діяльністю галицького актора і режисера Йосипом Стадником, чоловіком Софії Андріївни. У театрі “Руська бесіда” акторка почала працювати тоді, коли на посаді директора перебував театральний діяч і журналіст Михайло Губчак. Щоправда, дуже скоро він був змушений покинути цю посаду через внутрішній конфлікт. Тоді ж театр перебував у занепаді.
Відновити діяльність “Руської бесіди” вдалося майбутньому чоловіку Софії Андріївни – Йосипу Стаднику. Там він фактично пропрацював до 1913 року. На сцені цього театру виступала й талановита Софія Стадникова. У “Руській бесіді” відбувається професійне становлення акторки. У його складі вона гастролює до Перемишля, Дрогобича, Стрия, Чернівців, Тернополя та інших міст. Однак у 1913 році вона разом із чоловіком пішла з трупи.
Фактично, тоді ж розпочався новий період у мистецькій кар’єрі акторки. Вона переїжджає до Києва. Варто зазначити, що Софія як уродженка Тернополя ніколи не забувала про нього. У 1917 році навіть брала участь у “Тернопільських театральних вечорах”.
Софія Стадникова у Києві
У ХХ столітті мистецьке життя якнайяскравіше розвивалося у Києві. Тут діяло чимало професійних театральних труп, шкіл мистецького спрямування тощо. Чимало українських митців переїжджали до культурної столиці у пошуку слави й визнання.
Софія Стадникова 3 роки працювала на сцені першого стаціонарного професійного театру Миколи Садовського. Недовго там вдалося попрацювати і її чоловіку – Йосипу Стаднику. У склад театральної трупи входили лише найкращі тогочасні театральні діячі: М. Занковецька, Г. Затиркевич- Карпинська, І. Мар’яненко, М. Малиш-Федорець та багато інших. Серед усіх цих постатей вирізняється ім’я тернополянки Софії Стадникової.
Українській акторці вдалося не довго попрацювати у складі стаціонарного професійного театру. У 1918 році Софія Стадникова пішла з театру. Після цього, виступала у складі різних труп, які очолював її чоловік.
Йосип Стадник очолював чимало труп. У 1919 році в містах Івано-Франківськ і Кам’янець Подільський завідував Українським театром ЗОУНР, пізніше – власну “Артистичне Турне”. Ймовірно, саме там працювала талановита акторка.
Діяльність акторки у часи Другої Світової війни
Друга Світова війна змусила Софію Стадникову повернутися до Львова. З 1939 року по 1941-ий працювала у Державному театрі ім. Лесі Українки (зараз це Львівський академічний драматичний театр імені Лесі Українки). До сьогодні він розташований в історичній частині міста на вулиці Городоцькій, 36. У 1941 році переходить до Львівського оперного театру. Там виступає не довго – усього 3 роки. Однак в історії українського театрального життя саме він є знаковим, працювати у цьому театрі вважалося престижно. За всю історію існування, на його сцені творило чимало видатних постатей світового значення. Це і Ян Кепура, Соломія Крушельницька, Ірена Туркевич- Мартинець, Наталія Слободян та інші.
Опісля закінчення війни акторка працювала у театрах Дрогобича і Львова. У 1946 році була змушена залишити сцену. Про те, чим займалася після завершення своєї професійної кар’єри достеменно невідомо. У 1946 році, у віці 73 років в місті Львів співачка помирає. Дослідник Петро Медведик зазначив, що Софія Стадникова мала два крила таланту – вона була майстром художнього слова і водночас талановитою співачкою.
Попри те, що Софія залишила вагомий слід у історії українського театрального життя, вона ще показала себе як оперна і камерна співачка. Від 1907 року виконала провідні партії у 9 операх – “Наталка Полтавка” М. Лисенка, “Катерина” М. Аркаса, “Галька” С. Монюшка, “Продана наречена” Б. Сметани та багато інших.
