У ХІХ столітті спостерігався стрімкий розвиток музейної справи. Це було пов’язано передусім з процесом розвитку цієї сфери та національною історією України. Тернопільщину воно не оминуло. На початку ХХ століття на території усієї сучасної області музеї відкривалися при певних установах, міських громадах і навчальних закладах. ХХ століттю притаманне ретельне зберігання історичної спадщини й культурних пам’яток. На жаль, багато з них за часів радянщини було втрачено. Далі на ternopolyanka.
Процес відродження був досить складним і тривалим, завдяки йому, вдалося зберегти чимало цінних здобутків. Цьому слід завдячувати мистецьким діячам. Стефанія Садовська є однією з таких. Музейній працівниці під час окупаційного режиму Тернополя вдалося врятувати цінні артефакти, за що, тернополянку було навіть нагороджено орденом.
Життєпис Стефанії Садовської
Стефанія Садовська народилася у місті Тернопіль 7 червня 1888 року. Її сім’я належала до тернопільських містян. Початкову освіту дівчинка здобувала у нормальній школі в місті Радехів, сучасної Львівської області. Варто зазначити, що нормальні школи були типовими навчальними закладами тогочасної Галичини та Буковини, яка перебувала у складі австрійських держав. Після цього, Стефанія переїжджає здобувати освіту до Львова. Там спочатку навчалася у Львівській українській гімназії сестер-василіанок ( зараз Львівська лінгвістична гімназія), згодом вступає до приватної польської гімназії Софії Стшалковської. Її успішно завершує у 1907 році.
Вищу освіту Стефанія Стефанівна здобула у Львівському національному університеті ім. Івана Франка. Там навчалася на філософському факультеті. Університетський період у житті жінки позначився передусім боротьбою за навчання рідної мовою – українською. За це її навіть було виключено із списку студентів. У Львові Стефанія не завершила своє навчання через проукраїнські погляди, тому була змушена переїхати до Чернівців де відновила навчальний процес. Опісля повертається до рідного Тернополя, де від 1918 року займалася учительською діяльністю в гімназії.
Педагогічна діяльність
Стефанія Стефанівна любила те, чим займалася. У роботу вона вкладала частинку своєї душі. Тому вже починаючи з 1925 року її все місто знає як талановиту педагогиню, професорку історії та географії. Вона викладала у приватній польській гімназії М. Конопницької. Слава про ню дуже швидко ширилася усією Західною Україною. Стефанію запрошують у членства Товариства середніх і вищих шкіл, з нею активно спілкуються відомі педагоги Львова і,звісно, Тернополя.
Вона стає широко відомою у тогочасних педагогічних кругах. Педагогиня постійно приймала участь у різноманітних наукових з’їздах, ініціаторами яких було київське наукове товариство ім. Шевченка та львівська організація “Учительська громада”.У цих та інших зібраннях постійною учасницею була Стефанія Садовська.
Переломний період у житті української науковиці відбувається у 30-х роках ХХ століття. Це пов’язано передусім з політичними подіями у Галичині. В ті часи у регіоні відбулася так звана “пацифікація”, що передбачала руйнування або закриття українських установ. Разом із тим польська влада намагалася насадити політику польського “шовінізму”. Стефанія Садовська була однією із тих, хто активно виступив проти таких дій і категорично відмовився від зміни своєї національності. Разом із тим, вона висувала тяжкі обвинувачення проти польських властей.
Ці дії мали пагубний вплив на подальше життя жінки. Її звільняють з роботи. На безробіття та нужду Стефанія Садовська була приречена у ті важкі роки.
Стефанія Садовська у Тернопільському історико- краєзнавчому музеї
У часи Другої Світової війни у Тернополі розпочав працювати новостворений Тернопільський історико- краєзнавчий музей на базі Подільського регіонального музею. До нього було передано чимало матеріалів і фондів з Українського музею товариства “Рідна школа”. У цей музей вона вклала всю свою енергію і творчу ініціативу. Фактично його розбудовували під її чітким “керівництвом”. У період окупації Тернополя
колишня педагогиня попри все продовжила працювати в музеї. Вона перебувала на посаді відділу історії, часто влаштовувала екскурсію для відвідувачів, розповідала цікаве про Батьківщину.
У Другу Світову війну музейну збірку було розграбовано. Аби вберегти музейні артефакти від знищення, Стефанія самотужки ховає найцінніші здобутки музею в підвалі. Вдалося зберегти картини, кераміку, цінні документи та навіть монети. Жінка надто ризикувала власним життям, однак для неї найголовнішим залишався порятунок культурної спадщини.
Збереження артефактів цінною життя
У часи, коли за Тернопіль розпочалися криваві бої, краєзнавець переховувалася у тих підвалах, де сховала цінні артефакти. Там вона разом із своює сестрою оберігала їх від мародерства до закінчення боїв. У музеї Стефанія Садовська працювала аж до 1965 року. Попри те, що її було звільнено з посади педагога, а ім’я заплямовано, жінка виявилася справжньою енциклопедисткою і справжнім поліглотом. Вона також була своєрідним довідковим бюро для наукових працівників і краєзнавців області. Облаштування та організації музею Стефанія присвятила значну частину свого життя.
Їй вдалося впорядкувати фонд, проводити консультацію музейних працівників і одночасно вести екскурсії. Ця справа насправді дуже подобалася музеєзнавиці. За врятовані цінні експонати та свою сумлінну працю навіть була нагороджена у 1948 році орденом “Знак пошани”. “Знаком пошани” у СРСР нагороджували за високі досягнення у виробництві, науково-дослідній, державній, спортивній та інших видах корисної діяльності, а також за прояви громадської доблесті.
У 1982 році відбулося урочисте відкриття Краєзнавчого музею в спеціально побудованому для нього приміщенні. Однак цю визначну подію вже не вдалося побачити на власні очі Стефанії Садовській. На сьогодні, музейний фонд налічує близько 180 тисяч артефактів, нумізматичної колекції, творів живопису, скульптури, графіки тощо.
Смерть Стефанії Садовської
Смерть застала Стефанію Садовську у віці 79 років. Вона померла 20 січня 1969 року в селищі Краснопуща сучасного Тернопільського району, Тернопільської області. За своє тривале життя, їй вдалося стати свідком кількох режимів. Стефанія Садовська була громадянкою 4 держав. Вона завжди виступала за вільну Україну та українське слово, на жаль, їй так і не судилося дожити до часів Незалежності. Для багатьох постать Стефанії Садовської надалі залишається невідомою.
Стефанія Садовська і Ольга Кобилянська
Молода Стефанія Садовська вела дружбу з Ольгою Кобилянською. Варто додати, що Ольга Кобилянська була українською модерністською письменницею та учасницею раннього жіночого руху на Буковині. У своїх творах вона порушувала важливі тогочасні проблеми, зокрема проблему моральності й етики людини в умовах насильства та соціальної несправедливості. Ця письменниця українцям відома за творами “Земля”, “Людина” та “Царівна”.
З нею Стефанія Садовська познайомилася перебуваючи на навчанні у Чернівцях. Вона навіть мешкала у її квартирі до закінчення філософських студій. Квартира розміщувалася за адресою вулиця Новий Світ, 46. Після цього Стефанія вела активну переписку з українською письменницею. Усього відомо про одинадцять листів. Цікавими та цінними є спогади науковиці про Ольгу Кобилянську. Їх у 1962 році в львівському журналі “Жовтень” опублікував літературознавець Петро Медведик.
