Кравецька справа у Тернопільській області від найдавніших часів до УРСР

На Заході України кравецтво завжди було затребуваною професією. Щоправда, у різні часи відбувалися зміни, які лише покращували її й приносили у цю сферу щось нове з європейських країн. Це особливо помітно проаналізувавши ХХ століття. Стрімкий розвиток модної індустрії спричинив збільшення попиту на кравців. У нашій країні цей розвиток був дещо відмінним від європейського. Далі на ternopolyanka.

У післявоєнні роки швеї займалися переважно пошиттям одягу для селянства. Лише у другій половині ХХ століття почали відбуватися певні зміни в індустрії. Вони охопили й територію всієї Тернопільської області.

Кравецтво – найдавніша професія на Землі

Кравецтво є однією з найдавніших професій на Землі. ЇЇ появу датують ІІІ століттям до н.е. У всі часи ця справа вважалася досить почесною. Кравців високо цінували, адже вдало підібраний і пошитий одяг не тільки поліпшував зовнішність людини, але й і внутрішній стан, робив її щасливішою. Особливий статус ця професія здобула не зразу. Лише у XV столітті у світі зародилося таке поняття як “мода”. Відтоді і фактично до сьогодні кравці є дуже затребуваними на ринку. Однак між сучасним поняттям і минулим є певна відмінність. 

У минулих століттях майже весь одяг шився на замовлення. Проте дозволити собі послуги кравця міг далеко не кожний. Це було більше для багатих панянок і панів. Ручна робота високо цінувалася. У цій сфері були задіяні переважно жінки, однак й зустрічалися кравці-чоловіки. Чоловіки вважалися не гіршими у цій справі.Найчастіше їх представниками були євреї. Євреїв відносили до спадкових кравців, а наймати їх на роботу могли лише представники заможних верств селянства. 

Лише більш заможні верстви могли замовити у них пошиття одягу на свята. Таке дуже часто практикували на Тернопільщині. Варто зазначити, що у області колись проживала значна частка євреїв. Вони оселилися тут ще за часів польського панування. Та кравці-українці також були. Щоправда, їх становило меншість. 

Розвиток кравецтва у Західній Україні в СРСР

З розвитком моди, на Західній Україні у 50-х роках минулого століття, ця професія почала швидко поширюватися. Однак висока мода на цих землях тоді ще розвивалася не так стрімко як у Європі. Це слугувало найчастіше способом підзаробити трішки грошей. За свою роботу кравці брали помірну плату, однак не всі, а особливо у селах, могли дозволити собі таку “розкіш”. 

Найчастіше у Радянському Союзі до швеї зверталися з проханням пошити кращий одяг за той, що може собі виготовити будь-яка селянка. Попри стрімкий індустріальний і технічний розвиток чимало жінок виготовляли одяг самотужки. Чому так? Ймовірно, через економію коштів.А ще, майже всіх жінок у минулому змалечку привчали до кравецької справи. Вони виготовляли здебільш щось із національного. А тому в мешканок Тернопільщини не виникало проблем із шиттям. Що цікаво, сучасну “швею” у минулому на Тернопільщині називали кравчинею. Це слово й досі не вийшло з ужитку.

На якому одязі спеціалізувалися швеї?

Швеї переважно спеціалізувалися на пошитті жіночого одягу, однак чоловіки теж дуже часто ставали їх постійними клієнтами. Чому спрямування справи було більш жіночим? Ймовірно це через те, що жінки ретельно стежили за своїм зовнішнім виглядом. Нова сукенка могла справити неабияке враження світську спільноту. За часів польського панування, до кравців найчастіше зверталися пани, які могли собі дозволити таку “розкіш”. За вбранням могли навіть оцінити статус людини, її рівень заможності. 

Серед жіночих елементів одягу переважала спідня білизна. Вона включала в себе спідні сорочки, труси-панталони і бюстгальтери. А ще кравчині займалися пошиттям спідниць, блуз та суконь. Міжсезонний одяг також входив у спеціалізацію майстрів. Щодо чоловічого вбрання, то шили практично все: піджаки, штани, брючні костюми, кашкети та інше. Дуже часто замовляли й дитячий одяг. Щоправда, вже більше людей могли дозволити собі скористатися послугами швеї лише в другій половині ХХ століття. Особливо поширеними стали замовлення на нижню білизну. Але чому так? Справа у тому, що значна частка українців після Другої Світової була задіяна у відбудові міст. Як нам відомо, Тернопіль внаслідок боїв дуже сильно постраждав. Він перебував чи не першим у списку міст, що потребували тотального відновлення. Перебуваючи у такому великому місті, люди набували деяких повадок і активно впроваджували їх у своєму житті. А ще – це стосувалося особистої гігієни. 

У повоєнні роки, на Тернопільщині, кравчині забезпечували одягом не так заможну верству населення як селянство. Вони шили вбрання на різноманітні знакові події, календарні свята, весілля тощо. У сучасному світі швея продовжує високо цінуватися. ЇЇ послугами користується значна частина людства. Вони є затребуваними передусім у сфері моди. Вони задіяні у всіх знакових світових подіях. Швеї створюють чудові колекції для модних будинків “Dior”, “Chanel”, “Versace” та інших. За їх послугами навіть звертаються голлівудські зірки, відомі співаки й політики. 

Освіта та інструменти швеї 

Стати швеєю зараз – не важко. Для цього існують різні навчальні програми й курси. Щоправда, колись цього всього не існувало. Праця була лише ручною. Із розвитком техніки з’явилися перші швейні машинки. Ними були забезпечені далеко не кожен кравець. Дуже багато майстрів і надалі продовжували послуговуватися звичними інструментами. Лише деякі жінки мали у Тернопільській області володіли швейною машинкою. Через це, вони навіть користувалися повагою у сільській громаді. Краща ситуація спостерігалася у місті. Там ця справа була більш механізованою. А як щодо освіти? Як не дивно, але кравецтву колись не навчали. 

Лише після активного розвитку цієї професії почали створювати спеціальні школи і курси. Однак дозволити собі спеціальну освіту міг далеко не кожен. У ті часи вона була дуже дорогою. Відповідно, значна частина жінок на Тернопіллі самотужки навчалися цій справі. Спеціальної освіти здебільш не мали жінки, що мешкали у селах. У великих містах, таких як Тернопіль, швеї мали змогу отримати належні знання. Самоучки ж переймали досвід своїх батьків. Популярними були кравчині, що пройшли навчання. До них завжди йшло більше людей, їм довіряти й часто прислухалися до думки. 

У ХІХ-початку ХХ столітті жінок змалечку привчали до кравецтва. Дуже скоро в УРСР почали випускати перші видання радянських журналів, у яких розміщувалися викройки для шиття. Для кравчинь це були справжні рятівники. Модні журнали допомагали їм зорієнтуватися у тому, що було актуально тут і зараз. 

Труднощі у розвитку кравецької справи в УРСР

Попри те, що кравці користувалися значною популярністю у всі часи, на Західній Україні виникали дещо труднощі із розвитком цієї справи. Це спостерігалося у Радянський період. Розвиток професії спричинив чималий фурор. Однак не кожен міг собі дозволити цим займатися. Бракувало коштів на придбання швейної машинки. Тому ще чимало швей користувалося старими матеріалами. Швейні машинки – розкіш передусім для селянства. Краща ситуація спостерігалася у великих міст.

На одне маленьке село могла бути лише одна швея. Тому дуже часто вона просто не справлялася із замовленнями вчасно. Особливо, коли цьому передували якісь визначні події чи свята. Тоді ж траплялися непорозуміння та неприємні ситуації. Однак вже в середині ХХ століття спостерігалося значне поширення кравців у селі. Їх ставало значно більше. Мешканці сіл вже мали змогу обрати собі спеціаліста, роботи якого їм імпонували найбільше. Після війни кравці перебрали на себе роль забезпечення одягом селянства. У ті часи вони відіграли й у формуванні традицій в одязі, стилі та подальшому розвитку кравецтва на території Заходу. Їх майстерність вносила в образи та вбрання українців загалом щось нове та нетипове.

.,.,.,.