З народженням малюка звичний розпорядок кожної сім’ї змінюється. Родина підлаштовує свої звички і вподобання під малюка. Якщо дитина перебуває на грудному вигодовуванні, чимало сімейних пар кладуть дитину спати біля себе в ліжко, щоб було зручно вставати до малюка вночі. Повідомляє «Ternopolyanka».
Чи повинна дитина спати окремо від батьків
Загалом психологи притримуються думки, що в кожної дитини повинна бути, якщо не своя кімната, то принаймні особисте ліжко. Тому, важливо ще з народження привчати малюка до самостійності.
Однак, з перших днів життя в дитини існує особливий духовний і тілесний зв’язок з матір’ю. Допоки дитина перебуває на грудному вигодовуванні, спільний сон з батьками є нормальним явищем. Педіатри притримуються думки, що малюк може спати в одній кімнаті з мамою і татом протягом перших шести місяців або хоча б до року. Проте, часто батьки в силу звички, навіть після дорослішання дитини продовжують спати з нею в одному приміщенні.
Нещодавно американські вчені провели досить цікавий експеримент. Науковці досліджували, як впливає якість сну на умови, в яких спить немовля. Для дослідження вони обрали 250 дітей та їхніх мам. Вчені відвідували родини в різні періоди життя малюків: в 1,4,6 та 9 місяців. Також мами заповнювали анкету, де відповідали на запитання про те, як часто діти прокидаються вночі, яка тривалість їхнього сну і в яких умовах вони засинають.
Після майже дев’ятимісячного дослідження науковці з’ясували, що з 9 місяців діти, які з перших місяців життя спали в окремій кімнаті, мали довготриваліший сон, ніж малюки, що спали разом з батьками. Тому, вчені прийшли до висновку: те, де дитина спить в перший рік життя, впливає на її сон до трьох років.
Які переваги в окремому і спільному сні малюка з батьками
Однак, сон дитини в окремій кімнаті впливає не лише на якість, а й на безпеку сну. До шести місяців в малюків є ризик синдрому раптової дитячої смерті. Якщо ж малюк до досягнення року, спатиме постійно біля батьків, вони можуть вчасно помітити зупинку дихання і врятувати дитину. Проте, прямого зв’язку між синдромом раптової смерті та спільним чи окремим сном дитини з батьками так і не довели.
У тривалому сні разом з мамою і татом є й свої недоліки. Рано чи пізно дитину переселяють в окрему кімнату чи ліжечко. На новому місці сон малюка може стати більш неспокійним, адже він звикає спати разом з батьками, біля яких почуває себе комфортно і в безпеці.
Дещо інше бачення щодо спільного сну в тернополянок. На жаль, не всі молоді родини мають можливість одразу ж розпочинати сімейне життя з окремого житла. Часто тернополяни проживають разом з своїми батьками, тому не мають можливості виділити дитині кімнату. В той час як закордоном це звична практика. Для більшості українських сімей дитяча кімната є розкішшю. Переважно батьки живуть в одній кімнаті разом з малюками і лише, коли діти подорослішають, починають думати про окремий простір для них.
За словами тернополянок, після того як вони завершували грудне вигодовування, переставали спати разом з дітьми.
