У Радянському Союзі значно поширилася тенденція до оздоблення тканин. Тернопільський бавовняний комбінат займав чільне місце у цій галузі. Свого часу підприємство створювало неповторні вибійчасті тканини, що користувалися попитом не тільки у межах СРСР, але й за кордоном. Такий попит характеризувався, перш за все, униканням зайвої ускладненості малюнків, простотою, стриманістю та цікавим колоритом. На сьогодні цей комбінат відомий усім як “Текстерно”. Пропонуємо зануритися в його історію глибше, довідатися особливості виготовлення вибійчастих тканин і їх візерунки. Далі на ternopolyanka.
Історія Тернопільського бавовняного комбінату
З 1939 року в Тернополі розпочалася стрімка індустріалізація. Радянська влада розпочала масові будівництва виробничих комплексів на території усієї Західної України. Чимало з них працюють до сьогодні. Загалом промисловість у Радянській Україні становила провідну ланку, а, особливо, вирізнялося вибійчасте виробництво. У Тернополі колись навіть функціонував бавовняний комбінат, що постачав більш ніж 70% тканини. Це підприємство сьогодні багатьом відоме як “Текстерно”. Засноване було ще у 1965 році. Через 2 роки запрацювали перші прядильні машини, а згодом і перші ткацькі станки.
Однак вибійчастий цех розпочав діяти лише з 1974 року. Комбінат спеціалізувався на виготовлені бавовняної тканини для пошиття сорочок, суконь, гардин і навіть рушників. Станом на 1982 рік випускав не тільки бавовняну тканину, але й інші. До підприємства входили ткацьке виробництво, обробне виробництво тощо. Що цікаво, у Радянський час комбінат входив до списку провідних підприємств міста. Однак після здобуття Україною Незалежності, його перейменувала та перетворили на орендне.
Після розпаду Радянського Союзу підприємство опинилося у важкій економічній ситуації. Розпочалося стрімке падіння обсягів виробництва. На початку 90-х років минулого століття комбінат намагався пристосувати свою продукцію до реалій того часу. У 1995 році Кабінет міністрів України затвердив рішення щодо його приватизації. Через 2 роки комбінат долучили у список підприємств, що мають важливе значення для економіки країни. У 2008 році на виробництві розпочався кризис. Він погіршив становище комбінату.
З початком російської агресії у 2014-ому, Тернопільський бавовняний комбінат брав безпосередню участь у пошитті військового одягу. Станом на 2015 рік, у виробничий процес було залучено 694 працівники. До сьогодні комбінат входить у список найбільших підприємств Тернопільської області. Їх колекції бавовняних тканин навіть експонуються на національних та міжнародних виставках. За це неодноразово отримували нагороди й призи.
Особливості виготовлення вибійчасних тканин на комбінаті
Комбінат був повністю забезпечений відповідним обладнанням і технікою для нанесення візерунків. До 2002 року тут здійснювалося вибивання на 12-ти друкарських машинах. “Текстерно” у минулому славилися своєю технікою вибійки. Вибійка тут здійснювалася способом прямого друку.
Традиційно, вибійка – це декорування тканини шляхом друку на полотні різноманітних візерунків і орнаментів за допомогою спеціальних дерев’яних кліше. Її винайшли ще у перших століттях до нашої ери. Спочатку використовували дерев’яну дошку, на гладкій поверхні якої вирізьблювали декоративні візерунки. Здавна ця техніка допомагає зробити тканину більш цікавою, надати їй певного шарму та оригінальності.
У минулому користувалася популярністю в СРСР. На сьогодні вибійка дещо втратила свою популярність через поширення способів промислового декорування тканин. На Тернопільському бавовняному комбінаті вибійка здійснювалася способом прямого друку. Він збагачувався шляхом технічних прийомів. У цьому процесі послуговувалися також гравіювальними машинами тонких категорій. Це дозволило значно покращити якість самих візерунків.
Дуже скоро у виробничому процесі було освоєно фактурні декоративні ефекти. Це дало можливість урізноманітнити оздоблення виготовлених тканин. Тканини та вибійки “Текстерно” за часів Радянської України вирізнялися своєю якістю. Їх навіть експортували на Схід, навіть попри те, що там були свої такі схожі підприємства. З цього можна зробити висновки, що вибійчасті тканини з Тернопільського комбінату у свій час були найкращими не тільки на території СРСР, але й за її межами.
Перші було виконано кількома кольорами на білому полотні. Вони були досить простими, з нескладними геометризованими мотивами. Поступово у виробничий процес залучали більше кольорів. Зазвичай послуговувалися лише 3-4-ма.
У 90-х роках вибійчасті тканини на Тернопільському бавовняному комбінаті стають другорядними. Значно знижується їх попит. Художникам вдалося відійти від усталених малюнків і додати чогось нового. Також змінилися й самі пріоритети. Технологія вибійок у 2000-х роках зазнала змін. Зникли візерунки, що виконувалися резервним друком, а також, декоративна обробка ажуром. Кардинально змінився і спосіб подачі візерунків.
Оздоблення тканин
Оздоблення тканини, мабуть, є найцікавішим процесом. Воно здійснювалося відповідно до серійної колекції малюнків, а кожна така серія складалася з групи малюнків, що призначалися для оздоблення того чи іншого виду тканини. Якість вибійки найчастіше залежала від майстра, його професіоналізму та колористів. Кольорова гама малюнку мала велике значення, адже дуже часто від неї залежить весь вигляд малюнку.
Неодноразово майстрам доводилося її змінювати на ту, що на їх думку, підходила найбільше. Гама та візерунки завжди затверджувалися спеціальними організаціями. Без їх відома виробничий процес на схожих підприємствах не відбувався. Однак неодноразово затверджені ескізи просто не купували, вони не користувалися попитом. Бувало й інколи таке, що відхиленні пропоновані варіанти все ж таки потрапляли до виробництва.
Які проблеми виникали у виробничому процесі?
Тканини й похідні вироби з них користувалися популярністю за кордоном. Цьому сприяло передусім особливість та майстерність їх оздоблення різноманітними візенками. Майстрі кожного разу робили щось нове, добавляли чимало художніх деталей. Однак не все так просто. Маловідомим залишається той факт, що у Радянському Союзі на комбінаті майстрі мали обмежені можливості щодо творчості. Їх праця була обумовлена перш за все специфікою робочого процесу й можливостями. За допомогою вибійок інколи доводилося приховувати якість самого матеріалу.
У Радянському Союзі працівників, зазвичай художників, таких підприємств навіть відправляли у спеціальні відрядження. Це робилося для поповнення творчого доробку, пошуку натхнення та переймання досвіду інших майстрів. Згідно таких відряджень, майстри відвідували мистецькі заклади. Проходили навіть так звані спеціалізовані виставки. Їх приурочували до спеціальних або історичних дат. Ці виставки мали вагоме значення у подальшій діяльності.
На їх основі навіть розроблялися методичні посібники для майстрів, фотоальбоми, журнали тощо. Щодо Тернопільського бавовняного комбінату, то насправді, їх доробки дуже рідко потрапляли у ці видання. Чому так? Це пояснювалося тим, що комбінат спеціалізувався на виготовленні речей вжитку. Щодо журналів, то у них знаходилися зразки лише найкращих і дорогих тканин, виробів.
