З великою княгинею Литовською, Руською і Жематійською Боною Сфорца пов’язують наймоторошніші легенди. Згідно однієї з них, вона підтримувала свою молодість кров’ю цнотливих дівчаток. Та чи правда це? Пропонуємо вам дізнатися, ким насправді була власниця Замкової гори та міста Кременця. Далі на ternopolyanka.
Хто така Бона Сфорца?
Бона Сфорца народилася в лютому 1494 року у італійському місті Віджевано, регіону Ломбардії, провінції Павії. Через криваве заворушення в країні, мати Ізабела й маленька Бона тимчасово переховувалися на острові Іскія. Згодом переїхали до замку Норманно-Свево у місті Барі. У ньому ж дівчинка розпочала навчатися наукам: математиці, історії, географії, богослов’ї тощо. Виділялася Бона й своїм умінням грати на кількох музичних інструментах. Вона отримала належне виховання й освіту, після чого її мати відправила до короля польського і великого князя литовського Сигізмунда І Старого вчителя, щоб той переконав його взяти шлюб з італійкою. Коли Боні виповнилося 23 роки, шлюбний контракт з Сигізмундом було підписано.
Заручини відбулися незабаром, взимку 1517 року у Неаполі. Що цікаво, різниця у віці цієї пари була аж 27 років! Та це не дивно, колись, зазвичай, майже завжди таке практикувалося у шлюбах. Перша зустріч італійської красуні та польського короля відбулася неподалік Кракова у 1518 році. Через 3 дні зіграли весілля. Придане Боне було насправді чималим. Його Сигізмунд обміняв дружині на володіння такими містами, як: Віслиця, Новий Корчин, Козеніце, Хенцини тощо. Окрім цих, на території Королівства Польського і Великого князівства Литовського і Руського ще до підписання Люблінської унії 1569 року, зокрема на Тернопіллі, володіла містом Кременцем.
Після смерті чоловіка та коронації її 10-річного Сиґізмунда ІІ Августа, розпочалася боротьба між матір’ю і новим королем. Врешті-решт, Бона Сфорца була змушена покинути Польщу через погані стосунки з сином. Вона померла у своєму королівстві в місті Барі. Існує версія, що її отравив власний лікар за наказом іспанського короля.
Скільки часу італійська герцогиня володіла Кременцем?
Сучасний Кременецький район у XVI столітті перебував у власності поляків. Тоді його ще називали Кременецькою волостю. Цими землями тривалий час володіла королева Бона. Окрім Кременецької волості, який зараз є районним центром у Тернопільській області, і прилеглих сіл, італійці перейшла до рук Замкова гора.
4 квітня 1536 року король Сигізмунд І Старий передав своїй дружині замок і окружні села. Бона володіла ними аж до 1556 року.
Внесок Бони у життя Кременця
На жаль, достовірної інформації про те, що саме зробила у Кременці королева, можемо віднайти дуже мало. Та після передачі їй у володіння містечка разом із замком, відбулися помітні зміни. Так, як Бона була італійкою за походженням, звісно, що не могла жити без розкоші. За її реформ у Речі Посполитій, економічне життя значно підвищилося. Це зачепило її володіння й на сучасних українських землях. За 20 років “Сфорцової доби”, місто Кременець і всі його околиці помітно розквітли.
У Кременці вона заклала шпиталь. Завдяки Боні, місто відродилося після численних нападів татар і перетворилося на один з провідних економічних центрів регіону. Італійка надала фундуші,для римо-католицької парафії. Так називають маєтки або капітал, що призначені на певні цілі, найчастіше – благодійні.
Проте за всі роки панування Бони у Кременці її так і ніхто ніколи не бачив. За одними переказами, вона сюди ніколи не приїжджала, інші ж твердять, що їй подобався цей мальовничий край і тому вона тут частенько відпочивала. Найчастіше керувала володіннями королева перебуваючи за тисячі кілометрів. Та це аж ніяк не повпливало на їх розвиток.
Найбільше легенд і оповідей королеви Бони пов’язані саме з Кременецьким замком. У 1536 році він відійшов у власність італійки, проте оборонна споруда на цьому пагорбі з’явилася дуже давно, ще до народження герцогині. Щоправда, впродовж років і під впливом різноманітних чинників він зазнавав змін. До Бони замок надійшов з трьома вежами, палацу, церкви святого Михайла, службовими приміщеннями тощо. Але італійка вирішила його дещо видозмінити.
Новим стилем споруди за часів Бони стає ренесанс. Цьому стилю в архітектурі притаманні експерименти з формами, комбінування античних образів, вигину деталей, орнаментації тощо. Попри це, замок все ж таки був зруйнованим, а все надбання Бони – знищено. У 1648 році фортецю знищило козацьке військо на чолі з Максимом Кривоносом. Відтоді його не відновили.
Легенди, що пов’язані з королевою Боною
Всім відомий той факт, що король Сигізмунд був на 27 років старший за молоду дружину. Така помітна різниця у віці неабияк впливала на стосунки у той час. Важко сказати, чи по-справжньому кохала свого чоловіка італійка. Скоріш за все, вона його поважала, підтримувала й допомагала в управлінні великого королівства. Сигізмунд майже весь свій час проводив у Кракові. Тому це дозволяло розважатися королеві з молодими юнаками. Одні твердять, що у неї навіть був цілий гарем у Кременецькому замку, де Бона часто проводила час з коханцями. Там знаходилися лише ті, кого по-справжньому вподобала королева.
Схожа історія пов’язана з Чернечою горою, на якій знаходиться чоловічий монастир. За переказом, Бона дуже обожнювала тілесні утіхи, а тому завжди намагалася урізноманітнити своє сексуальне життя. Одного разу королева вирішила звабити монахів. Це вважалося неабияким гріхом. Та хлопці не піддалися чарам молодої красуні. Це її неабияк розлютило, через це Бона вирішила всіх жорстоко покарати.
А ще під горою, на якій знаходиться замок, колись стирчали гострі шпичаки. За переказом, сюди Бона скидала цнотливих дівчаток. Це пов’язано, передусім, з її історією про вічну красу. Взагалі італійку описують як дуже вродливу жінку, можливо саме це стало приводом до створення легенд про її вічну вроду. Згідно цим оповідкам, королева дуже боялася втратити свою неземну красу, тому аби не старіти, кожного разу приймала ванну наповнену кров’ю цнотливих дівчат.
Схожа історія побутує навколо угорської королеви Єлизавети Баторій, наймасовішої жінки-вбивці усіх часів. В одній з кімнат замку Бони знаходилася спеціальна конструкція, завдяки їй італійка могла приймати свої криваві душі. Ніби-то, в погоні за красою, королева вбила близько 300 невинних душ. У це складно повірити, проте факт залишається фактом. На жаль, достеменно не відомо, чи насправді таке звірство вчиняла Бона, чи її просто обмовили.
Цікавою є й оповідка про старовинний колодязь, що знаходиться неподалік Кременецького замку. Місцеві переконані, що всі свої скарби королева заховала глибоко під землею, а дістатися до них можна лише через нього. Там знаходиться таємна схованка. Та дістати скарби не просто. Це може зробити лише цнотливий юнак у Великодню ніч. З першим пасхальним дзвіном, на горі з’явиться привид Бони. Він триматиме у зубах ключі, а щоб їх дістати, необхідно поцілувати королеву. На жаль, забрати всі коштовності із собою не вдасться. Справа у тому, що перед цим юнаку потрібно буде відкрити ще 12 дверей. Виносити скарби можна лише поки триває всенощна. Якщо ж не вдається вибратися з останнім ударом дзвону, то у гаремі Бони юнак залишиться навіки. Страшно уявити те, що на нього очікує там, під землею. Вірити в ці легенди чи ні- справа кожного, та не варто виключати те, що частина з них може виявитись правдою.
