11 лютого – Міжнародний день жінок та дівчат у науці. Це свято виникло завдяки Резолюції 70-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН. Його мета це розширити для права та можливості для жінок, досягти рівного і повного доступу до науки, забезпечити гендерну рівність у цій галузі. Для приурочення цього свята спілкуємось із тернопільською науковицею. Далі на ternopolyanka.
Вишневська Галина Богданівна – кандидат філологічних наук
Протягом 5 років вона викладає в Галицькому коледжі імені В’ячеслава Чорновола на спеціальності «Видавнича справа та телекомунікації». Початок викладацької кар’єри поклав Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка.
Заняття наукою розпочались одразу після університету у 2008 році. Під час закінчення аспірантури і допису роботи, створювались перші наукові статті. Захист дисертацію відбувся в 2014 році.
Наразі кількість наукових статей порахувати важко. Галина Вишневська зупинилась на 30, а скільки їх станом сьогодні навіть не може сказати. Серед наукового здобутку наявні фахові статті, міжнародні тези, публікації в колективних монографіях. Більшість наукових праць належить фаху викладачки і має філологічне спрямування. Оскільки, зараз Галина викладає на журналістській спеціальності, то в науковому доробку з’явились праці на журналістську тематику.
Які труднощі у вас виникали під час наукових досліджень?
«Зараз науковцям набагато легше, тому що в інтернеті є практично все. Є доступ до бібліотеки Вернадського, Стефаника, до будь-якої бібліотеки світу. Коли я починала свою наукову діяльність, то я їхала в бібліотеку Вернадського, Стефаника, це були всеможливі книжкові форуми, де можна було знайти потрібну інформацію для дисертації. Раніше важче творилася наука, ніж зараз,– коментує Галина Вишневська».
Чи є перспективи української науки для жінки?
Зауважено на власному досвіді Галини, що вона не помітила гендерного поділу для жінки, для чоловіка. Перспективи є для всіх. На її думку, жінці займатись наукою важче, бо на ній діти, дім робота і чоловік. У чоловіка може бути тільки наука. З гендерними особливостями вона теж не стикалась. Більше було помічені нею регіональні особливості, коли вона розуміла що не надто чекають у інших містах та інших радах.
Які мінуси, недоліки ви бачите у сучасній галузі науки?
«Найперше – мало виділяється уваги фаховим виданням. Більша увага на міжнародні видання, на Scopus і ось це функціонування десь вбиває, притуплює наше, бо дуже багато збірників припинили існувати. Це дуже прикро, бо цим власне жила українська наука. Вимоги більш орієнтовані на європеєзацію науки, в цілому суспільства. А де своє? Де свої збірники, в яких друкувалося багато хороших статей? Вони просто перестали існувати. Це дуже прикро,– стверджує Галина».
Серед шляхів покращення та оптимізації української науки Галина Вишневська виділяє:
- орієнтуватися на національне;
- підтримувати своїх фахівців, свої університети, свої наукові збірники;
- залучати молодь до занять наукою;
- стимулювати матеріально і молодь, і керівників.
Кожна робота з студентом, аспірантом важка, виснажлива, якщо ти хочеш робити її добре. Увага до неї зараз дуже низька. Якщо дитина відправляє свою роботу на конкурс над нею проводяться додаткові маніпуляції: керівник вичитує, студент виправляє, щось додається. Робота може не досягти призових місць. Це потрібно відслідковувати, стимулювати, підтримувати своїх.
Чим вам подобаються заняття наукою?
«В мене був дуже гарний приклад – моя наукова керівниця Тетяна Пилипівна Вільчинська, декан філологічного факультету. Вона показала, якою має бути жінка в науці, багато навчила і ввела мене в науку. Приваблює мене наука цікавими дослідженнями, можливістю наукової комунікації, участю у конференціях, друку, пізніше в тебе з’являються послідовники, твої студенти, з якими також цікаво працювати як наставник, як співавтор, як колега, брати участь з ними в конкурсах. Це такий вже стиль життя. Вдосконаленню у сфері науки немає меж. Мій найближчий реальний план на науковій ниві – вчене звання «Доцент», зроблене через вищу атестаційну комісію,– ділиться Галина Вишневська».
Нещодавно, вчене звання «Доцент» отримали одразу 2 викладачки Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії імені Тараса Шевченка. Таке рішення було прийнято Атестаційною колегією Міністерства освіти України. Доцентами стали Легін Вікторія Борисівна (кафедра теорії і методики дошкільної та початкової освіти) та Олексюк Марія Петрівна (кафедра теорії і методики трудового навчання та технологій).
Якою має бути сучасна жінка в науці?
На сьогодні, жінка в науці має бути дуже багатогранною, мобільною, завжди готовою до викликів. Десь нелякливою, йти завжди на якісь авантюри. Не боятись тем, не звертати увагу на якісь гендерні стереотипи, тобто що ця тема не для жінок, а ця для жінок.
Пандемія наочно продемонструвала роль жінок-дослідниць на різних етапах боротьби з COVID-19. Початок поклало поглиблення знань про вірус, закінчення – розробка методів тестування та вакцини проти вірусу.
Наукове співтовариство досягло успіху завдяки залученню жінки до науки. Однак, згідно проведених досліджень, у світі науковців-жінок менше 30%.
