Для багатьох людей взірцем піклування про людей стала Діва Марія – Мати Божа Неустанної Помочі. Вона є символом турботи потребуючим. Так, у Тернополі один із монастирів носить почесне її ім’я. Монастир Матері Неустанної Помочі бере початок у новий період для української державності – становлення Незалежності. Далі на ternopolyanka.
Разом із такими важливими подіями, на теренах нашої держави відбувалися й значні соціальні та демократичні перетворення, що спровокували відновлення і становлення української церкви. Пропонуємо вам дізнатися, як саме відбувався цей процес у Тернополі та в монастирі.
Ймовірне походження назви монастиря
Мало хто знає, але Мати Божа Неустанна Поміч – це чудотворна ікона. В Україні лише кілька храмів було йменовано на її честь, але ми можемо про це лише припускати. Більшість з них належать до Української Греко-Католицької Церкви. Один із них знаходиться у Тернополі.
Чудотворна ікона Матері Божої Неустанної Помочі походить із XVIII століття. Її було писано у традиції Візантійського стилю Східної Церкви. З цією іконою пов’язана цікава історія. Колись її викрав один купець, який хотів продати цінну знахідку десь за морем. Однак Боже Провидіння використало його, щоб врятувати ікону. Повернувшись на рідні землі, купець взявся спродувати весь свій крам. Проте дуже сильно занедужав, а згодом і помер. Для багатьох образ Матері Божої Неустанної Помочі досі є взірцем піклування про людей. А ,мабуть, і тому декілька храмів носить її почесне ім’я.
Коли розпочали будівництво монастиря?
Історія монастиря Матері Неустанної Помочі у Тернополі розпочалася не так давно. Політичні зміни в країні, крах системи Радянського Союзу спровокувало відродження української церкви. У 80-90-х роках минулого століття Українська Греко-Католицька Церква заявила про своє відродження. Відтоді розпочинається сучасне її становлення українських землях, що триває дотепер. В історії церкви – це новий етап, що характеризується стрімкою розбудовою.
Джерело: фото cssr.lviv.ua
У цей новий, для церковного життя період, було збудовано новий монастир у Тернополі в 1991-ому. Цього ж року, 20 квітня, голова УГКЦ Мирослав Любачівський освятив хрест на бульварі Данила Галицького. На цьому місці згодом повинна була з’явитися нова церква, а поруч мав повстати монастир. Наступного дня у парку Національного Відродження відбулося Архиєрейська Служба Божа. Попри те, що на вулиці йшов сильний дощ, зібралося чимало люду.
До речі, після легалізація УГКЦ в Україні Мирослав Любачівський врочисто повернувся на рідну землю. Окрім освячення хреста під нову церкву, він ще також налагодив працю навчальних закладів для формування пастирів, структуру кліру, створив нові єпархії та зняв напругу у взаєминах із православними. Водночас архієпископ налагоджує зв’язки з представниками світськими влади та відбудовує різні інституції. Вклад у життя української церкви Любачівського є доволі значущим.
Історія становлення храму
Після освячення хреста парафіяни для проведення богослужінь збудували простору капличку. У ній Редемптористи проводили службу та Святі Таїнства. Редемптористи – це католицький чернечий орден, що був заснований ще у XVIII столітті для проповідницьких місій і духовного служіння серед найбільш упущених.
Джерело: фото cssr.lviv.ua
Роки розбудови нового життя булои нелегкими, проте сповненими радості і надії. Деякий час у капличці справді проходили щонедільні служби. Поруч із нею розпочалося нове будівництво храму Матері Божої Неустанної Помочі. У зведені храму брав участь український архітектор Михайло Нетриб’як, конструктор Ігор Грігель, інженер Михайло Воробець та інші. Вранці 4 грудня 2000 року до новозбудованого храму прийшла багатотисячна громада на освячення престолу та першу урочисту Архиєрейську Святу Літургію. Очолив її владика Михаїл Сабрига. Святкування продовжилося вечері. Тоді ж було представлено мистецькі програми “Ввійдімо в храм” Молодіжного духовного театру “Воскресіння”.
Джерело: фото cssr.lviv.ua
Відтоді і до сьогодні, у храмі Мати Божої Неустанної Помочі відбулося чимало значущих і важливих подій. З кожним новим роком його лише удосконалювали. У 2001 році монастир було освячено. Участь у цьому взяли єпископ УГКЦ Михаїл Вівчар і ЧНІ Михайло Волошин. Першим настоятелем монастиря став Михаїл Шевчишин. Він очолював його з 1992 по 1993 рік. Після нього, настоятелем став Стефан Федчишин. А з 1994 по 1999 роки намісником був о. Василь Іванів. З 2009 – отець Василь Ліниця.
Джерело: фото cssr.lviv.ua
За роки свого існування, у монастирі служило чимало отців-місіонерів. Це і Петро Пилипів, Петро Ковальчук, Михайло Якимець, Леонід Мальков, Богдан Бешлей та багато інших. Однак хто вони такі? Місіонерами називають проповідників певної релігії або вчення, які поширюють його в їх середовищі. Перш за все, це стосується інших країн, де такі релігії не були відомими чи поширеними. Місіонерство частково відносять до проповідництва. Воно виникає тоді, коли існує суспільство, де такі вчення є розповсюдженими і такі, де вони є незвіданими.
Місіонерство є і, мабуть, залишатиметься основним способом поширення тої чи іншої релігії. Саме завдяки йому в значній частині європейських країн відбулася християнізація. У монастирі до сьогодні проживає 6 ієромонахів.
Місійний центр редемптористів
За ті прожиті роки церква значно зросла і зміцніла. Щотижня її не тільки відвідують вірні, але й жертвують своєю духовною працею у спільнотах. До них відносяться “Братство Матері Божої Неустанної Помочі”, “Віра і Світло”, “Вівтарне братство” тощо. Духовним багатством монастиря є 4 хорові колективи, серед них: дитячо-юнацький Благословення, “Воскресіння” та 2 хори.
Джерело: фото cssr.lviv.ua
Визначною подією у церковному житті стало відкриття Місійного центру редемптористів. У ньому проходять усілякі концерти, конкурси, тематичні заходи до християнських свят тощо. При центрі діє й духовний театр “Воскресіння”. Він вже більше 15 років працює в Україні та за її межами. Театр розвиває нові форми місійної праці спільно з редемптористами. З 2009 року у Місійному центрі реалізується Конкурс аматорської духовно-мистецької творчості дітей і молоді імені Альфонса Лігуорі. Цікавим є те, що навколо цієї ініціативи об’єдналися понад 100 митців задіяних у різних жанрах на духовну тематику.
Редемптористи і монастир Матері Неустанної Помочі
Монастир Матері Неустанної Помочі у Тернополі тісно пов’язаний із діяльністю редемптористів. Однак хто вони такі, та який насправді мають вплив на церковну спільноту? Нам вже відомо, що редемптористи як чернечий орден зародилися ще у XVIII столітті в італійському містечку Скаля. Їх основною діяльністю стало введення проповідницьких місій і духовне служіння серед найбільш упущених. З кінця XVIII століття редемптористи поширилися у різні країни Європи. В Україні гілка редемптористів постала передусім за сприяння митрополита та предстоятеля УГКЦ Андрея Шептицького. Найбільший центр українських редемптористів розміщувався щоправда не у Тернопільській області, а у Львівській. Тим не менш, їх вплив поширився і на цей регіон.
Редемптористи. Джерело: фотографії старого Львова
Місійні доми тривалий час існували, а деякі з них продовжують існувати до сьогодні на Волині, Львівщині та у Тернополі. Колись Галицька віце-провінція нараховувала 96 членів. Проте їх діяльність не обмежувалася лише Галицькою митрополією. У радянські часи вони зазнавали переслідувань. Становище змінилося лише після здобуття Україною Незалежності. Зараз редемптористи продовжують свою діяльність у Львівській провінції.
При монастирі Матері Божої Неустанної Помочі до сьогодні працює їх місійний центр, у якому проходять фестивалі, концерти та різноманітні тематичні заходи.
