В часи комуністичної окупації Тернопільщини тут розпочалось знищення всіх релігійних установ; священики та представники монастирів (як загалом поляки) були змушені покинути ці землі. Але варто відзначити, що тут залишилось працювати (діяти, існувати, служити Богу) декілька жіночих чернечих орденів. Саме про них розповість видання ternopolyanka.info.
Про черниць
Як повідомляє видання lwow.pl.ua, Тернопільщина, на відміну від Буковини чи Прикарпаття, вирізнялася підпільною діяльністю жіночих релігійних конгрегацій. Офіційно в статистиці комуністичного апарату повідомлялося, що останніми черницями тут були сестри милосердя з Чорткова, які виїхали 16 червня 1946 року.
Ордени Згромадження Сестер Старовейських та Сестер Францисканок Родини Марії
У комуністичний період на Тернопільщині працювало 9 монахинь зі Згромадження Сестер Старовейських та Сестер Францисканок Родини Марії з п’яти колишніх монаших домів. Чотири сестри з монастиря старих сільських служниць залишилися в Городниці біля Чорткова. Це були Теодора Євгенія Кокольська (1866 – 17 листопада 1949), Ельжбета Станіслава Плевек (1883 – 11 серпня 1952), Аніела Герула та Юзефа Керек. На місцевому кладовищі збереглися могили двох сестер, які померли в Городниці. Після закінчення Другої світової війни вони працювали в місцевому шпиталі. Сестра Юстина Юзефа Мостова (1894-1968) із Згромадження Сестер Францисканок Родини Марії до війни працювала в Єзуполі. Потім, після 1945 року, через переміщення вона опинилася в Чорткові. Згідно з інформацією, що міститься в архівах Сестер Францисканок Родини Марії, вона мала вести мандрівний спосіб життя, хоча можливо, що як мирянська особа вона також могла знайти роботу в клініці Чорткова на певний період.
Стан церкви і сестра Мостова на Чортківщині
Про екс-католицький Чортків та долю монахинь у 1948 р. писав П. Вільховий у своїй доповіді про стан Католицької Церкви: «Огляд у м. Чорткові на Тернопільщині виявив діяльність колишніх монахинь, які нині працюють у Чортківській міській лікарні та амбулаторії. Вони були ініціаторами відродження релігійної громади віруючих, тому підписали скаргу з проханням відкрити церкву в Чорткові. Цей костел було закрито за рішенням самих віруючих Римсько-Католицької Церкви у 1946 році, перед їх переїздом до Польщі і що вона також може, як непрофесіонал, знайти роботу в клініці Чорткова лише на певний період часу.
Сестра Мостова залишилася в Чорткові, де вела самотній спосіб життя, у важких матеріальних умовах «послабленого здоров’я». У 1961 році правління Згромадження розпочало пошуки черниці, яка залишилася в Радянському Союзі. Зв’язок через друзів був встановлений лише в 1962 році. Деякий час до Чорткова відправляли продуктові передачі та одяг. В останньому листі від 18 квітня 1966 року вона писала начальству, що з нею все гаразд. Сестра Юстина Юзефа Мостова померла в Чорткові 11 січня 1968 року. Таким чином, після смерті сестри Юзефи Мостової у 1968 році, принаймні до 1988 року, монашеське життя на Тернопільщині майже повністю припинилося.
Доля сестер з Чортківщини
За рішенням влади у 1948 р. с. Анєла Герула та с. Юзефа Керек були вигнані з Чорткова. Їм довелося жити в сусідній Єзержиській. Це було рішення влади, спрямоване на повну секуляризацію богопосвячених осіб. Обидві сестри пробули в Єзержиськах до 14 грудня 1956 року. Вони виїхали з Тарнопільщини в рамках чергової хвилі репатріації.
Подібна доля спіткала двох монахинь, які після війни залишилися в Гермаківці. Їх також за рішенням влади вилучили з релігійного дому, а потім оселили в Станіславові, де вони вели нелегальну душпастирську працю серед місцевих католиків. До від’їзду до Станіславова сестри жили в будинках із доброзичливими парафіянами, працювали в церкві та доглядали за хворими.
Сестри з Борщова
У рамках репатріації 21 вересня 1956 р. з Борщова виїхала також с. Ірена Рога зі Згромадження Сестер Служебниць Старовейських . Згідно з повідомленнями, що збереглися в архіві зібрання, «мешканці Борщова сумно прощалися з с. Іреною Рогою, присутність якої була противагою вибуховому темпераменту місцевого священика. Її відхід був важким не лише для мешканців Борщова, а й для вірних із-за Збруча, для яких вона проводила катехизацію та готувала їх до прийняття таїнств.
Сестра в Підгородньому
Тобто можна говорити, що після смерті сестри Юзефи Мостової релігійне життя на Тернопільщині завмерло, але також існує інформація, що в 1966 році на цій території сталася досить незвичайна ситуація. С. Домініка Бяла приїхала до Підгороднього з монастиря Сестер Служебниць Старовейських, щоб доглядати хвору матір. Після її смерті вона залишилася в рідному місті і вела невелике господарство. Протягом цього часу вона підтримувала зв’язок із громадою. Лише у 2008 році вона повернулася до Польщі й оселилася в генеральному будинку в Старій Весі, де й померла у 2011 році.
